рек

Приклад 1:
“, потім то­го плес­ка­ла в до­лоні й штовх­ну­ла ка­бан­чи­ка но­гою; а як по­ба­чи­ла, що нічо­го з та­ки­ми не­на­же­ра­ми не вдієш ні кри­ком, ні бійкою,- во­на вис­мик­ну­ла з мітли дер­жал­но – і да­вай по­тя­га­ти “не­на­сит­ну про­жир” і вздовж, і впо­пе­рек,- аж по­ки не хрус­ну­ло дер­жал­но… “От, прок­ляті! ка­торжні!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
От­та хво­рос­ти­на, що не­се у ру­ках, та йо­го спи­ня: ко­ли дер­жить її по­пе­ред се­бе, то тiльки що нiс у две­рi ткне, а вже хво­рос­ти­на i обi­пер­лась об угол; ко­ли ж її во­ло­че за со­бою, то зов­сiм увiй­де в свiт­ли­цю, а во­на за ним во­ло­читься i чiп­ля йо­го, як та свар­ли­ва жiн­ка за п’яни­цею-му­жи­ком; упо­пе­рек же i не ка­жи її всу­ну­ти у свiт­ли­цю, бо крiп­ко дов­га бу­ла. Лi­зе то не хто, як Про­кiп Ри­го­ро­вич Пiст­ряк, со­тен­ний ко­но­топський пи­сар i щи­рий при­ятель па­на сот­ни­ка ко­но­топсько­го, Ми­ки­ти Ула­со­ви­ча Забрьохи, бо вiн без нього нi чар­ки го­рiл­ки, нi лож­ки бор­щу до ро­та не пiд­не­се; а вже на по­ра­дi, як Пiст­ряк Ри­го­ровй­ч ска­зав, так во­но так i є, так i бу­де, i вже i до сто баб не хо­ди, так нiх­то не пе­ре­мо­же.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Єгда под­не­со­ша ме­нi тре­су­гу­бот­рек­ля­тую пинх­ву, убо что єсм пiс­ля сього? Аки конь i меск!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”