drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • романешит

    Романешит — мінерал класу оксидів, гідратований оксид марганцю з домішками барію та калію, кристалізується в моноклінній сингонії; названий на честь французького геолога Віктора Романеша (Victor Romanèche).

  • романея

    Романея — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі.

    Романея — власна назва села в Україні, розташованого в Хмельницькій області, Кам’янець-Подільському районі (до 2020 року — Чемеровецькому районі).

  • романин

    1. Мешканець або уродженець міста Рим, столиці Італії.

    2. Представник давньої римської народності, громадянин Стародавнього Риму.

    3. (У церковному вжитку) Католик, особливо вірянин римо-католицького обряду; римлянин.

  • романишин

    1. Прізвище українського походження, що вказує на нащадка або родича людини на ім’я Роман.

    2. У сучасному вжитку найчастіше асоціюється з українськими художниками-ілюстраторами, подружжям Романишин-Лесів (Андрій Романишин та Роман Лесів), відомими своїми авторськими дитячими книжками-картинками, які отримали міжнародне визнання та численні нагороди.

  • романі

    Романі — власна назва мови, якою розмовляють роми (цигани); належить до індоарійської групи індоєвропейської мовної родини, має численні діалекти.

    Романі — власна назва етнічної групи ромів (циган), що проживає в різних країнах світу; уживається для самоназви народу.

  • романівна

    1. Жіноче по батькові від чоловічого імені Роман, утворене за старою слов’янською моделлю (на кшталт “Володимирівна”, “Ярославівна”).

    2. (Переносно, іст.) Представниця або прихильниця династії Романових, що правила в Російській імперії.

  • романізація

    1. Історико-культурний процес поширення римської (латинської) мови, права, звичаїв та інших елементів цивілізації на територіях, завойованих Стародавнім Римом або потрапили під його вплив.

    2. У лінгвістиці: передача тексту, написаного нелатинським письмом (наприклад, кирилицею, арабською в’яззю, ієрогліфами), за допомогою латинського алфавіту (латиниці); латинізація.

    3. У культурології та мистецтві: запозичення та наслідування римських або загалом романських (латинських) культурних зразків, норм, стилів.

  • романізм

    1. Слово, вираз або граматична конструкція, запозичені з романських мов (насамперед французької, італійської, іспанської) або утворені за їхнім зразком.

    2. Особливість, властива романським мовам, що проникає в іншу мову внаслідок мовних контактів або культурного впливу.

    3. (У ширшому значенні) Явище, поняття або культурна риса, характерні для народів романської мовної групи та їхньої цивілізації.

  • романізований

    1. Про мову, писемність або напис: переданий латинськими літерами замість оригінальної системи письма (наприклад, кириличної, ієрогліфічної).

    2. Про народ, культуру: що набув рис, властивих романським народам або став під їхнім впливом.

    3. Заст. Про людину: що прийняв католицтво (римо-католицьке віросповідання).

  • романізування

    1. Процес запозичення та поширення елементів романської (латинської) культури, мови, звичаїв серед інших народів.

    2. У лінгвістиці: передача написання тексту, зазвичай з мови, що використовує нелатинську писемність (наприклад, кирилицю, арабську в’язь, ієрогліфи), за допомогою латинського алфавіту (латиниці) за певною системою правил; латинізація.