Словник Української
1. Власна назва української народної колядки, відомої також під назвою «Різдвяна колядка про воли», у тексті якої звукопідібний приспів «рох-рох-рох» імітує ревіння волів.
2. Уживається як позначення, назва або символ цієї конкретної колядки, однієї з найвідоміших у українській обрядовій поезії, що оспівує подію Різдва Христового.
Рочета — власна назва села в Італії, розташованого в регіоні Ломбардія, провінція Павія.
Рочета — власна назва села в Італії, розташованого в регіоні П’ємонт, провінція Алессандрія.
Рочета — власна назва села в Італії, розташованого в регіоні П’ємонт, провінція Кунео.
1. (діал.) Який має відношення до Різдва Христового, різдвяний; такий, що відбувається або використовується на Різдво.
2. (діал.) Святковий, урочистий, парадний (про одяг).
3. (діал.) Врожайний, багатий (про рік, час).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “рік”, що вживається для позначення короткого періоду часу або віку, особливо щодо дітей або тварин (напр., “малому вже другий рочок”).
2. У народній творчості та діалектах — назва свята, обряду або періоду, пов’язаного з циклічним часом (напр., “весняні рочки”).
3. (Заст.) Термін, строк, призначений для чогось; позначка часу.
Рош-ашана (івр. רֹאשׁ הַשָּׁנָה, дослівно — «голова року») — єврейський Новий рік, свято, що відзначається на початку осені, у перші два дні місяця тішрей за єврейським календарем; супроводжується богослужінням із сурмленням у шофар (ріг) та ритуальними трапезами, символізує день творіння світу та Божий суд, початок десяти днів покаяння (Ямаїм Нораїм), що завершуються святом Йом Кіпур.
Роше — власна назва невеликого містечка в кантоні Фрібур у Швейцарії, розташованого на березі Невшательського озера.
Роше — прізвище французького походження, яке може вживатися як чоловіче, так і жіноче.
1. (діал.) Те саме, що розсипчастий — такий, що легко розсипається, не зберігає форми (переважно про ґрунт, сніг, пісок).
2. (діал., перен.) Про людину: виснажений, кволий, немічний.
1. (Про людину) Який має високий зріст, струнку статуру; статний, постатий.
2. (Заст. або діал.) Який добре виріс, розвинувся; великий, потужний (про рослини, дерева).
1. (діал.) Дія за значенням дієслова “ростити”; вирощування, виховання, підтримання росту та розвитку рослин, тварин або дитини.
2. (діал.) Результат такої дії; те, що вирощено, виховане покоління або врожай.
3. (у спец. літературі, перев. у множині: “рощення”) Молоді пагони, паростки, зелень, що відростає після зрізування або на місці зрубаного лісу; поросль.
1. Власна назва села в Україні, зокрема у Волинській області.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру (басейн Прип’яті).
3. (заст.) Те саме, що роща — невеликий, переважно листяний ліс, гаї.