Осмотаксис — у біології: рух клітин або організмів у відповідь на зміну осмотичного тиску середовища (осморецепція).
Осмотаксис — у фізіології рослин: реакція руху (наприклад, закриття щілин у листі) на осмотичні зміни.
Категорія: О
-
осмотерапія
Осмотерапія — метод лікування, заснований на використанні осмотично активних речовин (наприклад, манітолу, гіпертонічного розчину солі) для зниження внутрішньочерепного тиску або набряку мозку шляхом виведення зайвої рідини з тканин.
Осмотерапія — у більш широкому сенсі, терапевтичне застосування будь-яких осмотичних процесів або речовин для лікувальних цілей, наприклад, у гастроентерології.
-
осмотичний
1. (фіз., хім.) Пов’язаний з осмосом, властивий осмосу; що здійснюється шляхом осмосу.
2. (біол., мед.) Стосуючийся осмотичного тиску; що залежить від нього або регулюється ним.
-
осмофіл
Осмофіл — організм (переважно мікроорганізм, рідше рослина або тварина), здатний рости та розвиватися в середовищах з високим осмотичним тиском, тобто з високою концентрацією розчинених речовин (наприклад, цукру, солі).
Осмофіл — тип дріжджів (наприклад, роду *Zygosaccharomyces*), що використовуються у харчовій промисловості та можуть викликати псування продуктів з високим вмістом цукру (меду, концентрованих фруктових соків, джемів).
-
осмофільний
1. (біол., фіз.) Про організми, речовини або структури: такі, що мають здатність поглинати або утримувати воду (рідину) внаслідок осмосу; гігроскопічний.
2. (біол.) Про мікроорганізми (наприклад, дріжджі): такі, що здатні рости та розвиватися в середовищі з високим осмотичним тиском (наприклад, у розчинах з високою концентрацією цукру).
-
осмофорний
1. (біол.) Пов’язаний з осмофором — органом виділення пахучих речовин у деяких тварин, наприклад, у комах.
2. (біол., бот.) Що стосується осмофорів — клітин або залоз, які виробляють ароматичні сполуки в квітках рослин для залучення запилювачів.
-
осмоцен
Осмоцен — хімічна сполука, металоорганічний сандвічний комплекс, у якому атом осмію зв’язаний з двома ароматичними циклооктатетраеновими лігандами (C₈H₈²⁻).
-
осмута
1. (географія) Річка в Україні, права притока Стиру, що протікає територією Волинської області.
2. (історична географія) Назва невеликої адміністративної одиниці (волості) у складі Луцького повіту Волинського воєводства в період Речі Посполитої.
-
осмутити
1. (діал.) Зробити смуглим, покрити смугами; надати смугастого вигляду.
2. (перен., діал.) Забруднити, замазати, заляпати щось.
-
осмутитися
1. (діал.) Стати смуглим, набути смуглої (темної, засмаглої) барви шкіри.
2. (перен., діал.) Потемніти, набути темного відтінку (про предмети, поверхні).