Словник Української
1. Стосовний до Острішка (Острішків) — селища міського типу в Чернігівській області України, пов’язаний з ним, що там знаходиться або виробляється.
2. Стосовний до Острішка (Острішків) — села в Україні (наприклад, у Вінницькій чи Хмельницькій областях), пов’язаний з ним.
1. (Про людину) Який має риси, властиві мешканцю села Острішківці (Острішків) або походить звідти.
2. (Про мову, вимову) Характерний для мешканців села Острішківці, що містить особливості їхнього говору.
Острішкуватість — властивість за значенням прикметника “острішкуватий”; наявність у чомусь острішків, дрібних, гострих, різко виступаючих частинок або утворень.
У діалектній мові (зокрема, на Поліссі) — так, що має вигляд острішок, нагадує острішки; грубо, неохайно, з виступами та нерівностями (про обробку дерева, стовбура тощо).
1. (діал.) Те саме, що острівець — невеликий острів, острівок.
2. (діал.) Висока мілина, коса або кам’яниста гряда посеред річки, що виступає з води.
3. (діал.) Місце на річці, де вода тече швидше через підводні перепони; бистрина, перекат.
1. (діал.) Жінка, яка живе на острові або мешкає на острові.
2. (діал.) Жінка, яка працює на рибальському промислі, займається обробкою риби (напр., осетрових) на острові.
3. (заст.) Жінка з роду Остріжських (Острозьких).
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “острів”: невеликий острів.
2. Відокремлена, невелика за площею ділянка суші, що під час повені або припливу оточена водою, але не заливається нею; острівець.
3. Переносно: відокремлена, ізольована ділянка чого-небудь, що виділяється серед навколишнього середовища (наприклад, лісовий масив серед степу, територія з іншим типом рослинності тощо).
Острішшя — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
Острішшя — власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області, Вижницькому районі, Брусницькій сільській громаді.
1. Власна назва: надати назву “Остропи” (від географічного терміна “остроп”) певній місцевості, урочищу, поселенню тощо.
2. Термін у будівництві: укріпити, зміцнити конструкцію (переважно дах, перекриття) за допомогою спеціальних несучих балок — остропів (крокв, підкосів, ригелів).
1. (діал.) Набути гострої форми, загостритися на кінці; стати схожим на шпиль, вістря.
2. (перен., діал.) Стати пильним, уважним; зосередитися, напружити увагу (часто про слух, зір).