Категорія: О

  • одерев’янілий

    Який набув властивостей дерева, став твердим і жорстким, як дерево.

    Про частини тіла людини чи тварини: який став нечутливим, нездатним до рухів, закляклий (від холоду, тривалого незручного положення тощо).

    Переносно: про людину: який став бездушним, нечутливим, втратив живість сприйняття або вираження почуттів.

  • одерев’янілість

    Стан, коли тканини рослин або частини тіла втрачають еластичність і рухливість, стаючи твердими та жорсткими, подібно до деревини.

    У переносному значенні — втрата живості, чуттєвості, емоційності; стан душевної або інтелектуальної заціпенілості, апатії.

    У медицині — патологічне здерев’яніння тканин, наприклад, внаслідок хвороби або порушення кровопостачання.

  • одерев’яніло

    1. Втратило природну гнучкість, стало твердим і нечутливим, наче дерево (про частини тіла, тканини).

    2. Перен. Втратило живу реакцію, емоційність, стало невиразним, застиглим (про вираз обличчя, погляд тощо).

    3. Перен. Стало бездушним, несприйнятливим до чого-небудь, огрубіло (про почуття, характер).

  • одерев’яніння

    1. Стан, коли тканини рослин або частини тіла втрачають еластичність і стають твердими, схожими на деревину, внаслідок проростання клітинних стінок лігніном або іншими речовинами.

    2. Медичний та фізіологічний термін для позначення патологічного затвердіння тканин (наприклад, м’язів, суглобів), що призводить до обмеження рухливості.

    3. Переносно — стан повної втрати рухливості, оніміння, оціпеніння (наприклад, від холоду, страху або сильного здивування).

  • одерев’яніти

    1. Втратити рухливість, стати твердим і нечутливим, як дерево (про частини тіла людини чи тварини).

    2. Перен. Втратити здатність до живого реагування, стати байдужим, нечутливим, бездушним.

    3. Перен. Стати застиглим, незграбним, невиразним (про вираз обличчя, погляд тощо).

  • одерев’янітися

    1. Втратити рухливість, стати твердим, негнучким, наче дерево (про частини тіла).

    2. Переносно: стати бездушним, нечутливим, втратити здатність до співпереживання або живої реакції.

    3. Переносно: застигнути, завмерти в якомусь стані або положенні.

  • одержавити

    1. Передати щось у власність держави або під її управління; націоналізувати.

    2. Надати чомусь статус державного, офіційно впровадити як державний інститут, символ, норму тощо.

  • одержавитися

    1. Перейти у власність держави, набути статусу державної власності (про майно, підприємства, землю тощо).

    2. Набути ознак державного устрою, сформуватися як держава (про територію, суспільство).

  • одержавлений

    1. Про те, що перейшло у власність держави або перебуває під її контролем; націоналізований.

    2. Про організацію, установу тощо: створений державою та керований нею; державний.

  • одержавлення

    Процес передачі приватної власності, підприємств або галузей економіки у власність та під управління держави; націоналізація.

    Історично: політика радянської влади щодо насильницького перетворення приватних підприємств, земель та інших засобів виробництва на державну власність, що проводилася в СРСР, зокрема в УРСР.