1. Такий, що легко сприймається зором, помітний, видимий.
2. Такий, що не викликає сумнівів, безперечний, безсумнівний, ясний для розуміння.
3. (У логіці) Такий, що не потребує доказів, самоочевидний, аксіоматичний.
Категорія: О
-
очевидність
1. Властивість того, що є очевидним; те, що не потребує доказів через свою ясність, безсумнівність.
2. (У логіці та філософії) Безпосередня достовірність, безсумнівність певного факту або судження, що сприймається як істина без додаткових обґрунтувань.
-
оцінювачка
1. Жінка, яка професійно займається оцінюванням чого-небудь, визначає якість, цінність, значення або рівень чогось (наприклад, оцінювачка майна, оцінювачка знань, оцінювачка мистецьких творів).
2. У спорті (особливо в гімнастиці, фігурному катанні, стрибках у воду тощо) — жінка-суддя, яка виставляє оцінки за виступ спортсменів, визначаючи техніку, артистизм або складність програми.
3. У освіті — жінка-експерт, яка оцінює результати навчання, рівень компетентності або якість освітніх програм та проектів.
-
оцінююче
1. (від дієслова “оцінювати”) Те, що виражає оцінку, містить у собі оцінку; таке, що дає характеристику з точки зору цінності, значущості, якості.
2. (лінгв., про висловлювання, слово, конструкцію) Таке, що містить суб’єктивне ставлення мовця до змісту висловлювання, емоційну чи модальну оцінку (наприклад, “на жаль”, “на щастя”, “звісно”).
-
оцінюючий
1. (від дієслова “оцінювати”) Дієприкметник теперішнього часу, що означає: такий, який визначає цінність, значення, рівень або якість чогось; який робить оцінку, судження.
2. (у ролі означення) Той, хто займається оцінкою, експертизою (наприклад, про оцінюючого фахівця).
-
оціпенілий
1. Який перебуває у стані оціпеніння, втратив здатність рухатися або реагувати від сильного переляку, холоду, подиву тощо; заціпенілий, закам’янілий.
2. Переносно: дуже нерухомий, застиглий, невиразний (про погляд, вираз обличчя тощо).
3. Переносно: дуже млявий, апатичний, без емоцій та енергії.
-
оціпенілість
Стан повної нерухомості, заціпеніння, викликаний сильним емоційним шоком, переляком або іншим потрясінням.
Втрата здатності рухатися або реагувати, спричинена різким застиганням, онімінням (наприклад, від холоду) або патологічним процесом.
Переносно: стан повної інертності, бездіяльності, застиглості розуму, почуттів або волі.
-
оціпеніло
1. (про живий організм або його частини) втратило рухливість, чутливість; стало нерухомим, закляклим, заціпенілим від холоду, страху, сильного враження тощо.
2. (переносно) стало бездушним, нечутливим, втратило здатність до емоційного сприйняття.
-
оціпеніння
1. Стан повної нерухомості, остовпіння, викликаний сильним емоційним потрясінням (страхом, жахом, здивуванням тощо).
2. У медицині — патологічний стан, близький до каталепсії, що характеризується млявістю, різким зниженням чутливості до зовнішніх подразників та застиганням у прийнятій позі.
3. Переносно — стан повної бездіяльності, апатії, інтелектуального застою.
-
оціпеніти
1. Втратити рухливість, знерухомити, застигнути (переважно від холоду, страху, здивування тощо).
2. Стати ціпким, дерев’янистим на дотик; закостеніти.
3. Переносно: стати байдужим, несприйнятливим, втратити живу реакцію на щось.