Стан, коли тканини рослин або частини тіла втрачають еластичність і рухливість, стаючи твердими та жорсткими, подібно до деревини.
У переносному значенні — втрата живості, чуттєвості, емоційності; стан душевної або інтелектуальної заціпенілості, апатії.
У медицині — патологічне здерев’яніння тканин, наприклад, внаслідок хвороби або порушення кровопостачання.