drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • ошалапучений

    Ошалапучений (від власної назви Шалапута) — який належить до роду Шалапутів або пов’язаний з ним; характерний для представників цього роду.

  • ошалений

    1. Який втратив розум, збожеволів; божевільний, ненормальний.

    2. Який перебуває в стані сильного збудження, запалу, несамовитого захвату; шаленілий, несамовитий.

    3. Надзвичайно сильний за інтенсивністю, швидкістю, силою вияву; нестримний, бурхливий.

  • ошаленілий

    1. Який втратив розум, збожеволів; божевільний, ненормальний.

    2. Який перебуває в стані сильного збудження, несамовитого запалу; розлючений, скажений.

    3. Надзвичайно сильний, нестримний, несамовитий (про явища, дії, почуття).

  • ошаленілість

    Ошаленілість — стан крайнього психічного збудження, несамовитості, що виражається в нестримних, шалених діях або проявах; шаленство, лють, нестям.

  • ошаленіти

    1. Втратити розум, стати божевільним, шаленіти.

    2. Перен. Втратити самовладання, дуже розлютитися, розгніватися; запалитися, розпалитися.

    3. Перен. Проявити надмірну, нестриману пристрасть до кого- або чогось; захопитися.

  • ошаленітися

    Втратити розум, стати божевільним, шаленіти.

    Втратити самовладання, дуже розгніватися, розлютитися.

    Проявити надмірну, нестриману пристрасть до кого-небудь або чого-небудь.

  • ошалілий

    1. Який втратив розум, збожеволів; божевільний, ненормальний.

    2. Який перебуває в стані надмірного збудження, захоплення або розгулу; розлючений, несамовитий.

    3. Переносно: дуже інтенсивний, бурхливий, нестримний (про явища природи, почуття тощо).

  • ошалілість

    Власна назва села в Україні, що розташоване в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

  • ошаліло

    1. (про людину або тварину) Втратити розум, збожеволіти, стати божевільним; діяти несамовито, нестямно.

    2. (переносно, розмовне) Втратити контроль над собою від сильних почуттів (радості, захвату, люті тощо); дуже збуяти, розгулятися.

  • ошаління

    1. Стан сильного психічного збудження, втрати самоконтролю, що виражається в нестримних, часто безглуздих діях; шаленість, несамовитість.

    2. (переносне) Надмірне захоплення чимось, що доходить до крайнощів; фанатизм.