Значення
- (Психологія) –
Стан сильного психічного збудження, втрати самоконтролю, що виражається в нестримних, часто безглуздих діях; шаленість, несамовитість.
- (Психологія) –
(переносне) Надмірне захоплення чимось, що доходить до крайнощів; фанатизм.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ошаління, р. ошаління, д. ошалінню, з. ошаління, о. ошалінням, м. ошалінні, к. ошаління