1. Який набув властивостей, подібних до чорта; одержимий, злий, несамовитий.
2. Розлючений, розгніваний до крайності; дуже сердитий.
3. Розм. Надзвичайно сильний за ступенем вияву; запеклий, лютущий.
Категорія: О
-
очортілість
Власна назва, що позначає міфологічну сутність, злу потусторонню силу або демонічне істота, яке втілює собою абсолютне зло, пекельну суть; персоніфікація диявола, чорта.
У переносному значенні — про людину, яка своїми вчинками, характером або зовнішнім виглядом нагадує чорта; втілення лукавства, злости або неслухняності.
-
очортіти
1. Втратити свідомість, знепритомніти.
2. Розм. Дуже здивуватися, збентежитися, опинитися в стані повного нерозуміння або здивування.
3. Розм. Втратити здатність розумно мислити або контролювати себе від сильних емоцій (гніву, роздратування тощо).
-
очортітися
1. Втратити людську подобу, перетворитися на чорта або на щось потворне, страшне; також — стати злим, нелюдським.
2. Розм. Стати дуже брудним, забруднитися до неприємного, огидного вигляду.
3. Розм. Псуватися, ставати непридатним (про предмети, явища).
-
очувати
1. Приходити до тями після непритомності, втрати свідомості або глибокого сну; опам’ятовуватися.
2. Перен. Повертатися до активного життя, реальності після стану бездіяльності, заціпеніння, задуми; усвідомлювати щось.
-
очуватися
1. Приходити до тями, повертатися до свідомості після непритомності, шоку, сну або стану затьмарення.
2. Опинятися в певному місці або становищі, часто несподівано або несвідомо.
3. Усвідомлювати реальність, раптом усвідомлювати щось, приходити до розуміння істинного стану речей.
-
очужілий
1. Який став чужим, далеким, втратив колишню близькість, зв’язок або приналежність; відчужений.
2. Який виявляє байдужість, холодність, відсутність співчуття або зацікавленості; недружній.
-
очуманіти
1. Втратити розум, стати божевільним, збожеволіти.
2. Втратити самовладання, дуже збуритися, розлютитися; запалитися, запаморочитися від сильних почуттів.
3. Захопитися кимось або чимось до непритомності, дійти до стану крайнього збудження або захвату.
-
очуманітися
1. Втратити розум, збожеволіти; стати божевільним.
2. Втратити самовладання, засліпнути від сильної емоції (зазвичай гніву, ревнощів тощо); розлютитися до непритомності.
3. Розгубитися, збентежитися, втратити здатність тверезо мислити або діяти (від раптових подій, несподіваних обставин).
-
очуматися
1. Прийти до тями після непритомності, втрати свідомості; отямитися.
2. Опам’ятатися, усвідомити справжній стан речей після якогось сильного враження, захоплення, затьмарення розуму.
3. Розгубитися, збентежитися від несподіваності чогось; втратитися (часто з часткою «ні»: не може очуматися).