Остраконофобія — патологічний, ірраціональний страх перед молюсками, зокрема перед черевоногими (равликами) та двостулковими (устрицями, мідіями).
Категорія: О
-
остракофіл
Остракофіл — колекціонер, який збирає та вивчає черепашки молюсків (переважно двостулкових та черевоногих), а також інших тварин, що мають раковину.
-
остракофіли
Остракофіли — колекційна назва для групи викопних ракоподібних, що існували в ордовицькому періоді; представники класу Ostracoda.
Остракофіли — умовна назва для колекціонерів, що збирають викопні рештки ракушкових рачків (остракод).
-
остракум
Остракум — у Стародавній Греції черепок глиняного посуду, на якому писали ім’я людини, що підлягала остракізму (вигнанню); сам такий черепок, що використовувався як бюлетень для голосування.
Остракум — у папірології та археології: уламок (осколок, черепок) глиняної посудини, каменю або іншого твердого матеріалу, який у давнину використовувався як дешевий матеріал для письма, нотаток, рахунків, листів, документів або малюнків.
-
острах
1. (географія) Назва кількох гір в Українських Карпатах, зокрема в масивах Чорногора та Ґорґани.
2. (історичне) У середньовіччі — укріплений замок, фортеця або оборонний табір у слов’янських народів, зокрема на території Русі.
-
острахнутися
1. Різко здригнутися, сіпнутися від раптового переляку або неприємного відчуття; злякатися.
2. (переносне значення) Раптово відчути сильне збентеження, сумнів, вагання перед чимось; злякатися наслідків.
-
острашка
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від діалектного слова “острашок” (страхітливий, грізний на вигляд).
-
остро
1. Різко, болюче, з гострим відчуттям (про фізичний або емоційний біль, відчуття).
2. Яскраво, інтенсивно, чітко (про відчуття, переживання або прояв якості).
3. Проникливо, уїдливо, з гостротою розуму (про мислення, висловлювання, почуття гумору).
4. Гостро, небезпечно (про стан або ситуацію, що вимагає негайного вирішення).
5. Різко, відверто, без утаювання (про висловлювання критики, думки).
-
островерхий
Який має гострий, загострений верх; з вершиною, що закінчується вістрям.
Який має високу, конусоподібну або пірамідальну форму, що звужується догори.
-
островерхість
Островерхість — властивість за знач. островерхий; гострість, загостреність верхньої частини чого-небудь (наприклад, даху, шапки, гори тощо).
Островерхість — архітектурний елемент або деталь, що має гостру, загострену верхівку; конічне або пірамідальне завершення споруди, вежі, бані, даху.