Значення
- (Медицина) –
Анатомічна особливість або вада розвитку, при якій організм або його частина має одне вухо замість двох; одностороння відсутність або недорозвиток другого вуха.
- (Психологія) –
(переносне) Неспроможність сприймати інформацію з усіх боків; упередженість у розумінні явищ через обмеженість сприйняття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одновухість, р. одновухості, д. одновухості, з. одновухість, о. одновухістю, м. одновухості, к. одновухосте