Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • озерно-річковий

    1. Який стосується одночасно озер і річок, пов’язаний з ними як єдиною водною системою.

    2. Який мешкає, живе або розвивається як у озерній, так і в річковій воді (про організми).

  • озернування

    1. Процес утворення озера або перетворення водойми на озерний водозбір; гідрологічне явище, пов’язане з накопиченням води у замкненій або напівзамкненій улоговині terres­три­чного рельєфу.

    2. Дія за дієсловом озеруватися; поступовий перехід водної екосистеми до озерного типу з характерними ознаками стратифікації та формування озерного біоценозу.

  • озернюватися

    1. (про воду) ставати каламутною, брудною, набувати вигляду озерна.

    2. (перен., розм.) ставати млявим, апатичним, втрачати ясність думки або почуттів.

  • озеро

    Природний водоймий, що утворився в заглибині суходолу, не має безпосереднього з’єднання з морем.

    Велика ділянка моря, що значно вдається в суходіл і має відносно вільний водообмін з основною частиною моря (наприклад, Азовське море вважається великим затоковим озером).

    Переносно: про щось, що нагадує озеро своїм виглядом або статичністю (наприклад, озеро крові, озеро світла).

  • озеров

    Озеров — українське прізвище російського походження, утворене від слова «озеро».

  • озерознавство

    Галузь гідрології, що вивчає озера, їх походження, будову, фізичні, хімічні та біологічні процеси, режим, розподіл по земній кулі, а також проблеми охорони та господарського використання; лімнологія.

  • озерознавчий

    1. Стосовний до озерознавства, пов’язаний із науковим вивченням озер.

    2. Призначений для дослідження озер, що стосується озерознавчих робіт.

  • озероподібний

    1. Який за своїми характеристиками (формою, розмірами, генезисом тощо) нагадує озеро.

    2. У геоморфології та гідрології: що має вигляд або структуру, подібну до озера (наприклад, про западину, водойму).

  • озероподібність

    1. (геоморфологія) Характерна риса рельєфу, що полягає у наявності замкнутих заглиблень, за формою та походженням подібних до озерних улоговин, але часто позбавлених постійного водного заповнення.

    2. (астрономія, планетологія) Властивість поверхні небесного тіла (наприклад, планети, супутника), що характеризується наявністю утворень, візуально або морфологічно схожих на озера (наприклад, крижаних озер на Титані).

  • озерце

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “озеро”: невелике озеро, маленький природний водоймий з повільною течією або без неї.

    2. (у техніці, металургії) Калюжа розплавленого металу, що утворюється в зоні зварювання або різання.

    3. (переносне значення) Невелика, обмежена кількість рідини, що розлилася або зібралася на поверхні; калюжа.