1. (геоморфологія) Характерна риса рельєфу, що полягає у наявності замкнутих заглиблень, за формою та походженням подібних до озерних улоговин, але часто позбавлених постійного водного заповнення.
2. (астрономія, планетологія) Властивість поверхні небесного тіла (наприклад, планети, супутника), що характеризується наявністю утворень, візуально або морфологічно схожих на озера (наприклад, крижаних озер на Титані).