Категорія: О

Спеціалізована структура в цитоплазмі клітини, що має певну будову та виконує життєво важливі функції (наприклад, мітохондрія, комплекс Гольджі, ендоплазматичний ретикулум).

1. (біол.) Штучно створені тривимірні клітинні структури, що ростуть in vitro і моделюють будову, функцію та ключові властивості певних органів людини або тварини (наприклад, мозку, нирки, печінки); використовуються в біомедичних дослідженнях.

2. (цитол.) Постійні спеціалізовані структури в цитоплазмі клітини, що мають певну будову та виконують життєво важливі функції (органели, клітинні органи); застарілий термін.

Органокарборан — похідна карборану, в якій один або кілька атомів водню в каркасі заміщені на органічні залишки (наприклад, алкільні або арильні групи), що поєднує неорганічну каркасну структуру з органічними властивостями.

1. органола — давня назва органного музичного інструмента, поширена в церковній та салонній музиці Європи, що складається з клавіатури та системи повітряних труб різних розмірів.

2. органола — в органологічній термінології: різновид портативного органу з обмеженою кількістю труб, що використовувався в середньовіччі та ранньому новому часі.

Метод дослідження властивостей об’єктів (продуктів, матеріалів тощо), що ґрунтується на аналізі відчуттів органів чуття людини (зору, нюху, смаку, дотику, слуху).

Сумарна характеристика властивостей об’єкта (переважно продуктів харчування), що сприймається органами чуття, наприклад, зовнішній вигляд, запах, смак, консистенція.

Органоліт — власна назва українського підприємства, що спеціалізується на виробництві та продажу будівельних та оздоблювальних матеріалів, зокрема штучної камінної плитки, стільниць та інших виробів з акрилового каменю.

1. Наукова дисципліна, що вивчає будову та функції органів тварин і рослин; розділ морфології.

2. Музикознавча дисципліна, що вивчає історію, теорію та практику будівництва музичних інструментів.