drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • осмалитися

    1. Покритися сажею, кіптявою або обвуглитися від вогню, диму; стати чорним від горіння.

    2. (переносно) Потемніти, набути темного, засмаженого відтінку (про шкіру, поверхню чогось).

  • осмалювання

    1. Дія за значенням дієслова “осмалювати” — покриття поверхні чого-небудь сажею, кіптявою або обпалення вогнем для надання певних властивостей (наприклад, захисту від гниття).

    2. Технологічний процес у виробництві (зокрема, бондарному, бджолярстві) обробки внутрішньої поверхні дерев’яних посудин, вуликів тощо вогнем і сажею для дезінфекції та підвищення міцності.

    3. Рідко вживане позначення результату такої дії — стан осмоленої поверхні або сама осмолена поверхня.

  • осмалювати

    1. Підпалювати поверхню чогось, обкурювати вогнем або димом, надаючи чорного кольору або специфічного запаху (наприклад, осмалювати свинячу тушу для видалення щетини).

    2. Перен. дуже сильно засмажувати, припікати на сильному вогні до чорноти (наприклад, осмалювати м’ясо на грилі).

    3. Розм. бити, шмагати когось.

  • осмалюватися

    1. (про тварину) Покриватися сажею, кіптявою або димом, ставати чорним від сажі.

    2. (переносно, розмовне) Сильно загоряти на сонці, ставати дуже смаглявим, засмаглим.

    3. (переносно, розмовне) Потрапляти у неприємну ситуацію, опинятися в скруті, отримувати догану або бути покараним.

  • осман

    1. Представник тюркомовного народу, що сформував Османську (Отоманську) імперію; турок-осман.

    2. Представник династії османських султанів, що правила в Османській імперії з 1299 по 1922 рік.

    3. (історична назва) Турецька золота монета, вперше викарбувана за султана Османа III (1754–1757).

  • османець

    1. Представник тюркської народності, яка заснувала та становила правлячу верству Османської імперії; турок-осман.

    2. Історична турецька срібна монета, що перебувала в обігу на території Османської імперії, зокрема в українських землях під її владою.

  • османи

    1. Представники тюркського народу, який утворив Османську імперію та правив нею; турки-османи.

    2. Династія султанів, що правила Османською імперією з кінця XIII до початку XX століття.

  • османізм

    1. Політична ідеологія та державна доктрина Османської імперії, що ґрунтувалася на принципах єдності та централізації імперії, верховенства султана як правителя та захисника всіх підданих незалежно від їхньої етнічної чи релігійної приналежності, особливо в період Танзимату та пізніше.

    2. Історичний термін для позначення системи османського державного управління, суспільного устрою та культурно-цивілізаційних особливостей, що були притаманні Османській імперії.

    3. У сучасному політичному дискурсі Туреччини — ідеологія неоосманізму, що посилається на історичну спадщину Османської імперії та передбачає активнішу зовнішню політику країни в регіонах колишньої імперії.

  • османка

    1. Жінка або дівчина турецького походження, що належить до османського (турецького) народу; представниця османів.

    2. Рідкісна назва турецької шаблі зі слабовигнутим клинком, поширеної в Османській імперії.

    3. (іст.) Представниця правлячої династії Османської імперії.

  • оскалювати

    1. (перехідне) Широко розкривати рот, показуючи зуби; скалитися.

    2. (перехідне, переносне) Виявляти, демонструвати щось у грубій, неприхованій формі (наприклад, оскалювати пороки).