Древослів

Словник Української Мови

османець

[osmɑnɛt͡sʲ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    Представник тюркської народності, яка заснувала та становила правлячу верству Османської імперії; турок-осман.

  2. (Історія) –

    Історична турецька срібна монета, що перебувала в обігу на території Османської імперії, зокрема в українських землях під її владою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. османець, р. османця, д. османцеві, з. османця, о. османцем, м. османцеві, к. османцю

Більше записів