Словник Української Мови
Процес надання чому-небудь рис, властивостей або вигляду людини; втілення в людському образі.
У культурології та мистецтві: художній прийом, за якого неживим предметам, явищам природи або абстрактним поняттям надаються людські риси, почуття, здатність діяти як людина; персоніфікація.
У соціології та урбаністиці: процес створення в міському або іншому середовищі умов, зручних, комфортних та привабливих для життя людей, наповнення простору людською діяльністю.
1. Надавати чомусь рис, властивостей, якостей людини; уособлювати, персоніфікувати.
2. Робити когось більш людяним, гуманним; виховувати в дусі гуманізму, викликати почуття співчуття, милосердя.
3. Робити щось (наприклад, середовище, простір) придатним для життя, перебування людей; заселяти людьми, оживлювати.
1. Ставати людяним, гуманним, набувати рис, властивих людям; очеловічуватися.
2. Ставати більш населеним, заселятися людьми; набувати ознак людського поселення або цивілізованого життя.
1. Олія рослинного походження, що добувається пресуванням або екстракцією насіння олійних культур; харчовий продукт з високим вмістом жирів.
2. (у технічному значенні) Мастильна речовина мінерального або синтетичного походження, призначена для змащування механізмів і деталей.
3. (у живописі) Суміш пігментів з олією (переважно лляною), використовувана як фарба для художніх робіт.
Оляндра — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
Оляндра — власна назва села в Україні, розташованого в Автономній Республіці Крим (окупована територія).
1. Водоплавний птах родини оляпкових (Cinclidae), який мешкає біля швидких гірських річок і струмків, відомий здатністю бігати по дну водойми у пошуках їжі; представник роду Cinclus (напр., оляпка звичайна, Cinclus cinclus).
2. Рід птахів (Cinclidae) з ряду горобцеподібних, до якого належать види, пристосовані до життя на берегах швидких водойм.
оляція — відстань, що вимірюється у кутових градусах або часових одиницях на небесній сфері від екватора до даної точки у напрямку північного чи південного полюса; географічна координата, яка визначає положення об’єкта на земній поверхні по лінії схід-захід; синонімічна назва геодезичної широти.
1. Одиниця вимірювання електричного опору в Міжнародній системі одиниць (SI), що дорівнює опору провідника, між кінцями якого при постійній різниці потенціалів 1 вольт виникає струм силою 1 ампер.
2. У філософії та релігії індуїзму — священний звук, первинний склад, мантра, що символізує Абсолют, Всесвіт або Божество; часто використовується в медитаціях.
1. У мистецтві та літературі — творча робота (фільм, картина, книга тощо), створена як вшанування, вираз поваги та захоплення іншим митцем, його стилем або конкретним твором; художня посвята.
2. В історичному контексті — у феодальній Європі: урочиста церемонія публічного визнання васалом свого покровителя (сюзерена) та принесення йому клятви вірності, що часто супроводжувалося символічним жестом (наприклад, вкладанням рук у руки сеньйора).