drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • осування

    1. (геол.) Процес осушення заболочених територій шляхом природного відтоку води або проведення меліоративних робіт.

    2. (перен.) Поступове зникнення, втрата сили, інтенсивності, активності (про явища, процеси, почуття).

  • осувати

    1. (діал.) Те саме, що осуватися — ставати суворим, похмурим, насуплювати брови (про вираз обличчя).

    2. (діал.) Те саме, що осуватися — хмуритися, виглядати незадоволеним, сердитим.

  • осуватися

    1. (про рідину) Повільно стікати, просочуватися крізь щілини або пори, залишаючи вологі сліди або плями.

    2. (перен., розм.) Повільно й непомітно зникати, втрачатися, розсіюватися (часто про час, почуття, спогади).

    3. (перен., розм.) Повільно та непомітно йти, віддалятися, виходити (про людину або групу людей).

  • осуга

    Осуга — річка в Україні, права притока Стиру, що протікає територією Львівської та Волинської областей.

  • осугуватий

    1. (про людину) такий, що має характерні риси, властиві особам з прізвищем Осуг; схожий на Осуга.

    2. (перен., розм.) такий, що за своїми якостями (часто зовнішніми) нагадує когось із відомих осіб на прізвище Осуг; характерний для них.

  • осуд

    1. Різка негативна оцінка, засудження чи осудження когось, чогось; вираження несхвалення, докір.

    2. (у праві) Обвинувальний вирок суду, постанова про винуватість підсудного; засудження.

  • осуда

    1. (у давньоруському праві) судовий дослід, розгляд справи, судовий процес; також судовий збір, мито за розгляд справи.

    2. (заст.) суд, судовий вирок, засудження; осуд.

    3. (рідко) засудження, осудливе ставлення або висловлювання.

  • осуджати

    1. Висловлювати несхвалення, засудження щодо когось або чогось, критикувати з моральних позицій.

    2. (У правовому контексті) Виносити обвинувальний вирок, визнавати винним у судовому порядку.

  • осуджатися

    1. (про людину) Зазнавати осудження, критики, несхвалення з боку когось; бути предметом осуду.

    2. (про вчинок, явище) Ставати об’єктом моральної чи суспільної оцінки з негативним відтінком; визнаватися гідним осуду.

  • осуджений

    1. Який зазнав осудження, засудження з боку когось; визнаний винним у чомусь.

    2. Який став об’єктом судження, оцінки (зазвичай негативної).

    3. Засуджений судом до певного покарання; той, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі.