1. Підпасти під чийсь вплив, захопитися кимось або чимось, відчути сильне захоплення, підкореність (часто через чарівність, привабливість або незвичайні якості).
2. (Застаріле) Піддатися дії чарів, магії; бути зачарованим.
Категорія: О
-
очата
ОЧАТА — власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.
-
очашок
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “око”, що вживається переважно в поетичній мові або ласкавому звертанні для позначення ока.
2. (у множині, “очашка”) Маленькі, круглі вічка (отворці) у сирі або іншому продукті.
3. (у множині, “очашка”) Невеликі круглі плями, візерунки на тканині, шкурі тварини тощо.
4. (у множині, “очашка”) Рідкісні, невеликі прогалини між хмарами на небі, через які проглядає блакить.
-
очевидець
1. Особа, яка безпосередньо спостерігала певну подію, існування чогось або перебувала на місці її вчинення.
2. Той, хто може засвідчити, підтвердити факт чогось на підставі власних спостережень.
-
очевидиця
Очевидиця — жінка, яка була присутня при певній події, справі, явищі та може про неї свідчити, розповісти; жіночий рід до слова «очевидець».
-
очевидний
1. Такий, що легко сприймається зором, помітний, видимий.
2. Такий, що не викликає сумнівів, безперечний, безсумнівний, ясний для розуміння.
3. (У логіці) Такий, що не потребує доказів, самоочевидний, аксіоматичний.
-
очевидність
1. Властивість того, що є очевидним; те, що не потребує доказів через свою ясність, безсумнівність.
2. (У логіці та філософії) Безпосередня достовірність, безсумнівність певного факту або судження, що сприймається як істина без додаткових обґрунтувань.
-
оцінювачка
1. Жінка, яка професійно займається оцінюванням чого-небудь, визначає якість, цінність, значення або рівень чогось (наприклад, оцінювачка майна, оцінювачка знань, оцінювачка мистецьких творів).
2. У спорті (особливо в гімнастиці, фігурному катанні, стрибках у воду тощо) — жінка-суддя, яка виставляє оцінки за виступ спортсменів, визначаючи техніку, артистизм або складність програми.
3. У освіті — жінка-експерт, яка оцінює результати навчання, рівень компетентності або якість освітніх програм та проектів.
-
оцінююче
1. (від дієслова “оцінювати”) Те, що виражає оцінку, містить у собі оцінку; таке, що дає характеристику з точки зору цінності, значущості, якості.
2. (лінгв., про висловлювання, слово, конструкцію) Таке, що містить суб’єктивне ставлення мовця до змісту висловлювання, емоційну чи модальну оцінку (наприклад, “на жаль”, “на щастя”, “звісно”).
-
оцінюючий
1. (від дієслова “оцінювати”) Дієприкметник теперішнього часу, що означає: такий, який визначає цінність, значення, рівень або якість чогось; який робить оцінку, судження.
2. (у ролі означення) Той, хто займається оцінкою, експертизою (наприклад, про оцінюючого фахівця).