1. Особа, яка безпосередньо спостерігала певну подію, існування чогось або перебувала на місці її вчинення.
2. Той, хто може засвідчити, підтвердити факт чогось на підставі власних спостережень.
очевидець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Можу засвідчити це як очевидець і, зрештою, як об’єкт виховання. Незамулені ідеали добра і справедливости — хоче їх бачити і бачить наперекір усьому.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |