Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, яка безпосередньо спостерігала певну подію, існування чогось або перебувала на місці її вчинення.
- (Юриспруденція) –
Той, хто може засвідчити, підтвердити факт чогось на підставі власних спостережень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. очевидець, р. очевидця, д. очевидцеві, з. очевидця, о. очевидцем, м. очевидцеві, к. очевидцю