1. Стати гладким, блискучим внаслідок шліфування; набути обробленої, вигладженої поверхні.
2. Перен. Набути витонченості, досконалості в манерах, вміннях, знаннях; стати культурнішим, вправнішим.
Категорія: О
-
ошліхтований
Який був підданий шліхтуванню — обробці шліхтом (клейкою рідиною) для надання гладкості, міцності або блиску, переважно про тканини, нитки або папір.
У переносному значенні: витончений, бездоганно виконаний, доведений до ідеального стану (про твір мистецтва, текст тощо).
-
ошліхтованість
Властивість за значенням дієслів “ошліхтувати” та “ошліхтуватися”; стан, коли щось або хтось піддано шліхтуванню — обробці шліхтою (клейкою рідиною для надання міцності ниткам у ткацтві).
Переносно: витонченість, вишуканість манер, зовнішнього вигляду або вміння триматися; часто з відтінком іронії або несхвалення через надмірну штучність, нарочиту виправленість.
-
ошліхтувати
1. (у техніці, будівництві) Покривати поверхню шліхтою — спеціальним розчином або сумішшю для заповнення пор, зміцнення або підготовки до подальшої обробки (наприклад, перед фарбуванням або наклеюванням шпалер).
2. (переносно, розм.) Сильно побити, відлупцювати когось; завдати комусь серйозної шкоди.
-
ошліхтуватися
Ошліхтуватися — дістати шліхт, покритися шаром шліхту (спеціальної клейкої речовини для обробки основи тканини).
-
ошмаровувати
1. (рідко) Робити шмаровим, брудним; забруднювати, пачкати.
2. (переносно) Порочити, ганьбити, обмовляти когось; піддавати ганебній критиці або образу.
-
ошмаровуватися
1. (розм.) Сильно втомлюватися, виснажуватися від тривалої або важкої роботи, фізичної праці.
2. (перен., розм.) Зазнавати серйозних труднощів, занепокоєння, морально виснажуватися через якісь негативні обставини, клопоти.
-
ошмарувати
1. Різко, з силою ударити когось, завдати різкого удару, часто зі свистом або звуком від удару.
2. Перен. Різко, уїдливо дорікнути, образити когось словами, публічно принизити.
3. Розм. Швидко і рішуче зробити щось, майже миттєво впоратися з чимось.
-
ошмаруватися
1. (розм.) Сильно вдаритися, ударитися об щось, отримати удар; також перен. зазнати невдачі, програшу.
2. (перен., розм.) Різко зіткнутися з чимось неприємним, отримати сувору відсіч, догану.
-
ошмаття
1. Великий шматок чого-небудь, часто неохайно відірваний або відрізаний; обривок, клапоть (перев. про тканину, папір тощо).
2. Звичайно вживається у множині (ошмаття). Обірвані, брудні, зношені клапті одягу; лахміття.
3. Переносно. Про щось розірване, зруйноване, що нагадує такі клапті (наприклад, про хмари, туман, дим).