1. (про металургійні агрегати, їхні частини) Такий, що вкритий шлаком або має на собі шар шлаку; забруднений, засмічений шлаком.
2. (переносно, про організм людини) Такий, у якому накопичилися шкідливі речовини, токсини; зашлакований.
Словник Української
1. (про металургійні агрегати, їхні частини) Такий, що вкритий шлаком або має на собі шар шлаку; забруднений, засмічений шлаком.
2. (переносно, про організм людини) Такий, у якому накопичилися шкідливі речовини, токсини; зашлакований.
Ошлакованість — стан організму, клітин або тканин, що характеризується накопиченням шлаків (продуктів неповного метаболізму, токсичних речовин, кінцевих продуктів обміну), що призводить до порушення їх нормальної функції.
Ошлакованість — у техніці (переносно) — стан системи або механізму, засмічених відходами, побічними продуктами роботи або сторонніми відкладеннями, що погіршують ефективність.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Назва історичної місцевості або колишнього поселення, від якої походить сучасна назва села Ошлакування.
1. Покрити поверхню чогось шлаком (твердими залишками після згоряння палива).
2. Переносно: зробити когось нечутливим, цинічним, жорстоким, часто через важкі життєві обставини або постійне перебування у ворожому середовищі.
1. (про тварину) Вкритися шлакою — липкою рідиною, що виділяється рибою або деякими іншими водними тваринами.
2. (переносно, розмовне) Сильно забруднитися, випачкатися чимось липким або неприємним.
1. Який піддався шліфуванню, обробці для надання гладкості, блиску або точної форми (про поверхні, матеріали, деталі).
2. Перен. Доведений до високої мистецької чи технічної досконалості; відточені, вивірені (про мову, стиль, виконання).
3. Перен. Про людину: який набув ввічливості, витончених манер унаслідок виховання або життєвого досвіду.
1. Властивість за значенням дієслів “ошліфувати” та “ошліфуватися”; стан обробленої шліфуванням поверхні.
2. Переносно: високий ступінь відпрацьованості, доведеності до досконалості (про мову, стиль, твір мистецтва тощо).
1. Обробляти поверхню шліфуванням, надаючи їй гладкості, рівності або блиску.
2. Перен. Удосконалювати, доводити до високої мистецької чи технічної якості в результаті тривалої роботи, тренувань або виховання.
Ставати гладким, рівним або блискучим внаслідок шліфування; набувати обробленої, вивіреної форми.
Перенісне значення: ставати витонченим, вправним, досконалим у чомусь в результаті тривалої практики, вишколу або життєвого досвіду.
1. Обробити поверхню шліфуванням, надати їй гладкості та блиску за допомогою абразивних матеріалів або інструментів.
2. Перенісн. Довести до високої мистецької чи технічної досконалості; відшліфувати, відполірувати.