Словник Української
1. Жінка або дівчина, яка професійно займається охороною когось або чогось, забезпечує безпеку, стежить за дотриманням порядку на певній території чи об’єкті.
2. Жінка, яка охороняє, береже когось або щось, виступає захисницею.
3. (у спеціальному контексті) Той самий, що й «консерваторка»: жінка, яка прагне зберегти традиції, протистоїть нововведенням, особливо в політиці чи суспільному житті.
1. (Про організм, тканину, клітину) Здатний виробляти захисні речовини (антитіла, антитоксини тощо) у відповідь на введення антигену; імунокомпетентний.
2. (Про систему, механізм) Здатний до виконання охоронних, захисних функцій.
Здатність об’єкта, території, інформації або ресурсу бути ефективно захищеними (охоронятися) від несанкціонованого доступу, пошкодження, викрадення або інших загроз за допомогою наявних або спеціально впроваджених засобів, систем та заходів безпеки.
Управлінська та правова характеристика суб’єкта (підприємства, установи), що означає наявність у нього необхідних організаційних, технічних, фінансових та кадрових умов для належного виконання функцій охорони, захисту та безпеки відповідно до встановлених вимог і стандартів.
1. Пильно стежити за ким-небудь або чим-небудь, захищати від можливої небезпеки, шкоди, ворожих дій тощо; оберігати.
2. Утримувати під наглядом, під вартою; стерегти.
3. Підтримувати, зберігати в недоторканності, цілісності (якісь права, порядок, традиції тощо).
1. Бути під охороною, захищатися кимось або чимось від можливих загроз, нападів, пошкоджень.
2. Перебувати під наглядом, суворим доглядом або спеціальним режимом для збереження, запобігання доступу чи витоку.
3. (перен.) Бути обережним, стерегтися, оберігати себе від чогось небажаного.
1. Власна назва селища міського типу в Україні, адміністративного центру Охотської селищної громади, розташованого в Запорізькому районі Запорізької області.
2. Власна назва села в Україні, що знаходиться в Білоцерківському районі Київської області.
3. Власна назва річки в Україні, правої притоки річки Оріль, що протікає у Дергачівському районі Харківської області.
1. (діал.) Полювати на диких звірів або птахів з метою здобичі; переслідувати звіра на полюванні.
2. (перен., рідк.) Намагатися щось здобути, домагатися чогось; палко прагнути до чогось.
Переслідувати, ловити або вбивати диких тварин із метою здобуття їжі, шкури, трофея або для спорту.
Намагатися щось здобути, домагатися чогось, наполегливо прагнути до чогось (переносне значення).
Застосовувати спеціальні засоби для виявлення, перехоплення або знищення цілі (у військовій справі, техніці).
1. (діал.) Бажання, охота, настрій щось робити; примха.
2. (діал.) Схильність, потяг до чогось; пристрасть.
3. (діал., заст.) Власна назва, особливо в народних піснях та фольклорі, що може вживатися як символ бажання або прагнення.
1. Який виявляє охоту, бажання, готовність до чого-небудь; сповнений зацікавленості та ентузіазму.
2. Який робиться з охотою, бажанням; невимушений, жвавий.