Словник Української Мови
1. Послідовник або представник орфізму — релігійно-філософської течії в Стародавній Греції, пов’язаної з культом Орфея, що проповідувала віру в безсмертя душі, аскетизм і особливі обряди посвячення.
2. Учень або прихильник Орфея в давньогрецькій міфології та літературі.
3. (У мистецтві) Художник, який працює в стилі орфізму (орфічного кубізму) — напряму в живописі початку XX століття, що характеризувався абстрактними композиціями з яскравих кольорових плям і форм.
1. Солодкий прохолодний напій, приготований з мигдалю або горіхів, перетертих з цукром і розведених водою, часто з додаванням ванілі чи інших ароматизаторів.
2. Густа солодка маса з подрібнених насінин (мигдалю, фундука тощо) і цукру, що використовується як основа для однойменного напою або як кондитерська добавка.
1. (Вживається як прислівник) У сполученні з дієсловом “дивитися” або “глядіти”: пильно, уважно, не відводячи погляду, часто з виразом напруження або зацікавленості.
2. (Вживається як прислівник) У сполученні з дієсловами спостереження чи думки: старанно, ретельно, зосереджено (розглядаючи, обмірковуючи щось).
1. Який оре землю, займається оранкою; призначений для орання.
2. У складі власної назви: Орючий — прізвище.
Орябка — рідкісне прізвище українського походження.
Орябка — народна назва рослини з родини бобових, відомої як воробейниці (Vicia cracca) або горошок мишачий.
1. Рід грибів (Xerocomus) з родини болетових, до якого належать деякі види, що раніше вважалися окремим родом, зокрема орябок жовто-бурий (Xerocomus chrysenteron).
2. Народна назва деяких видів грибів роду моховик (Xerocomus), зокрема моховика жовто-бурого, який має суху, оксамитову, з тріщинами шапинку жовтувато- або оливково-бурого кольору.
1. Комаха з ряду перетинчастокрилих, що має гостре жало та яскраве чорно-жовте забарвлення, живе родинами в гніздах, споруджених з пережованої деревини або ґрунту.
2. (переносне значення) Про злу, сварливу, уїдливу жінку або дівчину.
1. Військове звання старшинського (офіцерського) складу в козацьких військах, помічник полковника, який виконував адміністративні, судові та господарські функції, а також командував підрозділами у військовий час.
2. У Запорозькій Січі — помічник кошового отамана, який відав продовольством, фуражем та розподілом військової здобичі.
3. У деяких козацьких формуваннях (наприклад, у Кубанському козацькому війську) — військовий чин, що відповідав армійському підполковнику.
4. У сучасній Україні — почесне звання в окремих козацьких організаціях та товариствах.
1. Військове звання старшинського складу в козацьких військах, помічник полковника або отамана, який відповідав за адміністративно-господарські справи, дисципліну та виконання наказів; також — посада в адміністрації Війська Запорозького.
2. У сучасній Україні — почесне звання в деяких козацьких організаціях та товариствах, що відроджують історичні традиції.
3. Історично — урядова особа з поліцейськими та судовими функціями на Запоріжжі.
1. Дружина осавула (військового чиновника в Україні доби Гетьманщини, а також у козацьких формуваннях).
2. Жінка, яка обіймала посаду осавула (у певних історичних контекстах).