1. Який стосується зброї, пов’язаний із зброєю (наприклад, оружна справа, оружна промисловість).
2. Який має зброю, озброєний (застаріле або спеціалізоване вживання).
Категорія: О
-
оружно
1. (заст.) Зброя, озброєння; те, що використовується для нападу чи захисту.
2. (перен., заст.) Засіб, знаряддя для досягнення чого-небудь, ведення боротьби.
-
орфаріон
Орфаріон — старовинний струнний музичний інструмент родини лютні, різновид англійської басової лютні з корпусом, що нагадує грушу, подвійними струнами та характерними рифами (виступами) на грифі.
-
орфеївна
орфеївна — поетичний епітет, що означає: належна Орфею, властива Орфею, створена Орфеєм (найчастіше стосується музики, пісні, мистецтва).
орфеївна — у переносному значенні: чарівна, божественна, надзвичайно мелодійна та зворушлива (про музику, спів, поезію).
-
орфей
1. У давньогрецькій міфології — легендарний співець і музикант, син бога Аполлона та музи Калліопи, чия гра на лірі та спів могли причаровувати людей, тварин, рослини та навіть камені; відомий за міфом про спуск у підземне царство Аїда за своєю померлою дружиною Еврідікою.
2. Переносно — видатний музикант, співак або поет, чиє мистецтво має надзвичайну емоційну силу та здатність глибоко впливати на слухачів.
3. Астрономічний об’єкт: одна з найяскравіших зір у сузір’ї Ліри, що має наукове позначення Vega (α Ліри).
-
орфейович
Власна назва, що походить від імені Орфей; прізвище, утворене за допомогою патронімічного суфікса -ович, яке може вказувати на нащадка або сина людини на ім’я Орфей.
-
орфеон
1. Хорова співоча капела, особливо чоловіча, що виконує переважно світську музику; музичне товариство або клуб, організований з метою колективного співу.
2. Назва музичних товариств, хорових колективів та музичних клубів у Франції та деяких інших країнах Європи в XIX — на початку XX століття.
3. (Заст.) Великий зал або приміщення, призначене для хорових виступів, репетицій та музичних вечорів.
-
орферіон
1. Орферіон — старовинний струнний музичний інструмент родини лютень, поширений у Європі в епоху Відродження та бароко, що мав характерну видовжену, вузьку деку та численні хори (парі) струн.
2. Орферіон — рідкісна власна назва (топонім атонім) у літературних або історичних текстах, що може посилатися на міфологічне або вигадане місце.
-
орфізм
1. Релігійно-філософська течія в Стародавній Греції (VI–IV ст. до н.е.), пов’язана з ім’ям міфічного співця Орфея, що проповідувала вчення про душу, її божественне походження, переселення душ (метемпсихоз) та шляхи до її очищення для досягнення вічного блаженства.
2. Напрям у французькому живописі початку XX століття, що виник з кубізму і характеризувався використанням чистих, яскравих кольорів та абстрактних кольорових форм для передачі руху, ритму та музичності (представники: Робер Делоне, Франтішек Купка).
-
орфіки
1. Орфіки — послідовники давньогрецького містичного вчення орфізму, пов’язаного з міфологічним співаком Орфеєм; вірили в безсмертя душі та її перевтілення, дотримувалися суворих аскетичних норм і ритуальної чистоти.
2. Орфіки — представники напряму в давньогрецькій філософії та релігії, що розвивали орфічні доктрини про походження богів і світу, душу та тіло, часто у формі теогонічних і космогонічних поем.