Словник Української
Ортохроміт — спеціалізована фотографічна чорно-біла фотоплівка або фотопапір, чутливість якого обмежена синьою та зеленою областями спектру, що робить його нечутливим до червоного світла і дозволяє обробляти в червоному фотографічному освітленні.
Ортохроміт — історична назва фотоматеріалу, на відміну від панхроматичного, що правильно передає тон синіх і зелених кольорів, але спотворює червоні та жовті (наприклад, червоне зображується майже чорним).
1. (у фотографії) такий, що має підвищену чутливість до жовтих та зелених променів, але нечутливий до червоних; властивий ортохроматичним матеріалам.
2. (у гістології) такий, що добре фарбується основними (лужними) барвниками.
1. Точка перетину висот трикутника або тетраедра.
2. У математиці — одна з чотирьох помітних точок трикутника (разом з центроїдом, інцентром і центром описаного кола).
1. Пов’язаний з Орфеєм, персонажем давньогрецької міфології, або з орфізмом — давньогрецьким релігійно-містичним вченням, що виводилося від Орфея.
2. Надзвичайно мелодійний, чарівний, пленивий, що нагадує спів або гру легендарного Орфея, чия музика могла приборкувати сили природи.
Орфограма — власна назва українського правописного словника, що вийшов у 2021 році під редакцією Всеволода Тимченка; повна офіційна назва — «Орфографічний словник української мови».
1. Розділ мовознавства, що вивчає систему правил правопису та встановлює норми написання слів і графічних скорочень у певній мові; те саме, що орфографія.
2. Назва наукових праць, посібників або підручників, присвячених вивченню правил правопису.
1. Стосується орфографії, тобто системи правил написання слів та їхніх форм у письмовій мові; правильний з погляду цих правил.
2. Призначений для перевірки або вивчення правопису, пов’язаний з практикою орфографії.
Стосовно орфографії, правил правопису; з точки зору правопису, відповідно до правил правопису.
1. Система правил, що визначають стандартизований спосіб передачі мови на письмі, включаючи правила написання слів, їх частин, великих літер, переносу тощо; правопис.
2. Розділ мовознавства, що вивчає та встановлює ці правила.
3. Ступінь володіння цими правилами, грамотність письма (напр., добра орфографія).
1. Стосовний до орфоепії, пов’язаний із правильним літературним вимовою звуків, слів, їхніх форм та наголошенням.
2. Який відповідає нормам орфоепії, літературної вимови.