Категорія: О

  • осатанитися

    1. Стати сатаною, набути властивостей, притаманних дияволу; перетворитися на втілення зла.

    2. Перен. стати дуже злим, лютим, жорстоким; втратити людяність, вийти з-під контролю через лютість.

    3. Розм. проявити надзвичайну наполегливість, завзятість, запал у якійсь справі або діяльності.

  • освідчини

    1. Офіційний документ або письмова заява, що підтверджує певний факт, правовий стан або повноваження (наприклад, освідчини про народження, посвідчення особи).

    2. (заст.) Свідчення, доказ, свідоцтво (про щось).

    3. (заст., рідк.) Те саме, що свідоцтво — документ, що посвідчує закінчення навчального закладу або присвоєння звання.

  • освідчити

    1. Офіційно повідомити, оголосити щось, засвідчити певний факт або подію.

    2. Висловити комусь свої почуття, переконання або наміри, особливо про кохання та пропозицію вступити у шлюб (освідчитися в коханні).

    3. (Застаріле) Дати свідчення, свідоцтво; засвідчити щось документально.

  • освідчитися

    1. Зробити комусь офіційну пропозицію вступити в шлюб; зізнатися в коханні з такою метою.

    2. (переносне значення) Висловити свої почуття, переконання або наміри щодо когось або чогось; зізнатися в чомусь.

    3. (застаріле) Дати свідчення, свідоцтво; засвідчити щось.

  • освідчування

    1. Дія за значенням дієслова “освідчувати”; офіційне, часто публічне висловлення почуттів, поглядів, намірів або визнання чогось.

    2. У юридичній практиці: офіційне свідчення, засвідчення факту або події, часто оформлене документально (наприклад, освідчування підпису).

    3. У побутовому вжитку: традиційна обрядова дія, коли чоловік пропонує жінці вступити з ним у шлюб; пропозиція руки та серця.

  • освідчувати

    1. Робити комусь офіційну пропозицію вступити в шлюб; робити пропозицію рук і серця.

    2. (заст. та діал.) Свідчити, засвідчувати щось, давати свідчення; також виявляти, виражати якісь почуття (наприклад, повагу, любов).

  • освідчуватися

    1. Зізнаватися комусь у коханні, пропонувати одружитися.

    2. (перен., розм.) Намагатися виправдатися, пояснити свої вчинки або наміри.

  • освіжати

    1. Робити свіжим, холодним або прохолодним; охолоджувати, зволожувати (про повітря, воду тощо).

    2. Надавати чомусь свіжості, чистого вигляду; оновлювати, робити чистішим, приємнішим для сприйняття.

    3. Відновлювати сили, бадьорість; допомагати позбутися втоми, сонливості, згаснутих відчуттів.

    4. Відновлювати в пам’яті, робити знову ясним, чітким; оживляти уявлення, спогади.

  • освіжатися

    1. Ставати свіжим, холодним, прохолодним; охолоджуватися (про повітря, воду тощо).

    2. Охолоджувати своє тіло, вдихати свіже повітря, умиватися, купатися тощо для відчуття прохолоди або зняття втоми.

    3. Перен. Відновлювати сили, бадьорість після втоми, отримувати нові сили, відчуття легкості.

    4. Ставати чистішим, яснішим, прозорішим (про повітря, погоду, колір тощо).

    5. Заст. Оновлюватися в пам’яті, ставати ясним, чітким знову (про спогади, почуття).

  • освіжаюче

    1. Таке, що освіжає, дає відчуття свіжості, прохолоди або нових сил; зволожувальне, пом’якшувальне.

    2. Таке, що робить щось новішим, актуальнішим або цікавішим; оновлювальне, оживлювальне.