1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Стрийському районі.
Категорія: О
-
осінь
Одна з чотирьох пір року, що настає після літа та передує зимі, характеризується помірним зниженням температури повітря, скороченням світлового дня, пожовклінням та опаданням листя у листяних дерев.
Період життя, діяльності, близький до завершення, занепаду; пізня, заключна стадія чогось (перен.).
Пора врожаю, збирання плодів (перен.).
-
осіняти
1. (первісне значення) Вкривати, огортати тіньовим покривом; затьмарювати, робити темним.
2. (переносне значення) Раптово охоплювати, наповнювати (про думку, почуття, стан); вселяти, навіювати.
3. (переносне значення, застаріле) Дарувати натхнення, божественне відкриття; духовно просвітлювати.
-
осінятися
1. (про рослини) Покриватися осіннім листям, набувати осіннього вигляду; ставати осіннім.
2. (переносно, про людину) Набувати ознак осені життя, старіння; поступово старіти, втрачати молодість.
-
осіріс
1. У давньоєгипетській міфології — бог родючості, цар підземного світу та суддя померлих, один з центральних божеств пантеону; син Геба і Нут, чоловік Ісіди, батько Гора.
2. У переносному значенні — символ відродження, вічного життя та циклічності природи, що походить з міфу про його вбивство Сетом та воскресіння завдяки Ісіді.
-
осіркований
1. (про воду, рідину) Такий, що містить сірководень або інші сполуки сірки, має характерний неприємний запах, нагадує запах тухлих яєць.
2. (про повітря, газ) Насичений парами сірководню, забруднений ним.
3. (перен., розм.) Про людину: дуже сердитий, роздратований, злий; на когось: сильно розгніваний, обурений.
-
осіркованість
1. Хімічний стан речовини, що характеризується насиченістю сіркою або утворенням сполук із сіркою.
2. У геології та гірничій справі — наявність сірки або сірчистих сполук у корисних копалинах, рудах або гірських породах.
-
осіркування
1. (техн.) Процес обробки металів сіркою або сірковмісними сполуками для надання їм певних властивостей (наприклад, зносостійкості).
2. (с.-г., іст.) Старовинний агротехнічний прийом удобрення ґрунту шляхом внесення в нього сірки або сірковмісних речовин (наприклад, гіпсу) для поліпшення його хімічних властивостей, особливо на солонцюватих землях.
-
осірчений
1. (про людину) такий, що перебуває у стані роздратування, обурення або гніву; розлючений, сердитий.
2. (переносно, про вираз обличчя, тон голосу тощо) що виражає роздратування, обурення або гнів; сердитий, грізний.
-
осісти
1. Залишитися десь на постійне проживання, поселитися, оселитися.
2. Про осад, мул, пил тощо: опуститися на дно, на поверхню чогось, покрити собою щось.
3. Про ґрунт, будівлю, споруду тощо: опуститися, опуститися вниз через ущільнення, стиснення або просідання основи.
4. Розм. Значно схуднути, втратити повноту тіла (особливо про обличчя).
5. Розм. Присмиріти, заспокоїтися, втратити колишню енергію чи активність.