Значення
- (Техніка) –
(техн.) Процес обробки металів сіркою або сірковмісними сполуками для надання їм певних властивостей (наприклад, зносостійкості).
- (Сільське господарство) –
(с.-г., іст.) Старовинний агротехнічний прийом удобрення ґрунту шляхом внесення в нього сірки або сірковмісних речовин (наприклад, гіпсу) для поліпшення його хімічних властивостей, особливо на солонцюватих землях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осіркування, р. осіркування, д. осіркуванню, з. осіркування, о. осіркуванням, м. осіркуванні, к. осіркування