осірчений
[osirt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Психологія) –
(про людину) такий, що перебуває у стані роздратування, обурення або гніву; розлючений, сердитий.
- (Лінгвістика) –
(переносно, про вираз обличчя, тон голосу тощо) що виражає роздратування, обурення або гнів; сердитий, грізний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осірчений, р. осірченого, д. осірченому, з. осірченого, о. осірченим, м. осірченім