Ляпотіння — власна назва села в Україні, розташованого в Іванківському районі Київської області.
Категорія: Л
-
ляпотіти
1. Розмовляти багато, швидко та часто безглуздо; теревенити, базікати.
2. Видавати безперервні, одноманітні, тихі звуки (про воду, дощ, листя тощо); шелестіти, дзюрчати.
-
ляскотітися
Ляскотітися — діалектне дієслово, що означає ляскати, плескати, видавати різкі, гучні звуки (наприклад, плескати у долоні або бити так, щоб лунав ляскіт).
-
ляскотливий
Який часто або багато ляскає, ляскотливий.
Який видає ляскіт, ляскотливі звуки.
-
ляскотливість
Властивість за значенням прикметника “ляскотливий”; здатність викликати лоскотання, пестливість, що лоскоче почуття.
-
ляскотня
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
-
ляскуха
1. (діал.) Те саме, що ляскавка — невеликий плетений кошик для зберігання та перенесення білизни, пряжі, клубків тощо.
2. (діал., зоол.) Назва різних видів жаб, що гучно квакають, зокрема жаби озерної (Rana ridibunda).
3. (діал., перен.) Про балакучу, говірку людину (зазвичай жінку або дівчину).
-
ляскучий
Який ляскає, видає ляскіт (різкі, голосні звуки, схожі на тріск або клацання).
Який часто або голосно ляскає, клацає (про механізми, предмети).
У переносному значенні: який говорить голосно, різко, багато і пусто; балакучий.
-
ляснути
1. Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай з характерним звуком удару.
2. Вистрілити з вогнепальної зброї (розмовне).
3. Різко, гучно сказати щось, вигукнути (розмовне).
4. Швидко, раптово зробити щось (наприклад, ляснути дверима).
-
ляснутися
1. Різко, з силою вдаритися об щось, зіткнутися з чимось із гучним звуком.
2. Перен. Несподівано та різко зустрітися з кимось, натрапити на когось.