Словник Української
1. (біол.) Властивість або стан, що характеризується наявністю луски або структур, схожих на луску за формою або будовою.
2. (геол., мінер.) Особливість будови деяких мінералів або гірських порід, які мають здатність розщеплюватися на тонкі пластинки, нагадуючи луску.
1. Видавати легкий, дзвінкий, переливчастий звук, подібний до лускоту; тихо дзвеніти, брязкати (переважно про металеві предмети, скло).
2. Розмовно-експресивне: говорити швидко, багато і без особливого змісту; теревенити, базікати.
1. (про рослини) Розкриватися, лускатися, випускаючи насіння або пилок (переважно про шишки хвойних дерев, сережки верби тощо).
2. (перен., рідко) Розкриватися, відкриватися, показуючи внутрішній вміст; лущитися.
1. Який має квітки, що нагадують луску, або суцвіття, схожі на лускувату шишку (у ботаніці).
2. Який належить до класу або групи рослин, що мають такі ознаки (про рослини).
1. Рід рослин родини ароїдних, що поширені в тропічних районах Америки та характеризуються суцвіттям-початком з дрібними квітками, прикритим листком-покривалом, та лускатим кореневищем (наукова назва: Anthurium).
2. Загальна народна назва для представників роду антуріум, які часто вирощуються як декоративні кімнатні рослини через їхні яскраві, блискучі приквітки (покривала), що оточують суцвіття-початок.
1. Покритий лускою або має вигляд луски; з лусками.
2. Який має поверхню, що нагадує луску за структурою або зовнішнім виглядом (про матеріали, породи тощо).
Властивість або стан предмета, що має лускувату поверхню; наявність лусок або лускоподібних утворень.
У медицині — патологічний стан шкіри, що характеризується утворенням лусок, відшаровуванням верхніх шарів епідермісу (наприклад, при деяких дерматозах).
1. Лялька-щипці у формі солдатика або лицаря, призначена для розколювання горіхів, де нижня щелепа рухається за допомогою важеля.
2. Головний персонаж однойменної казки Е. Т. А. Гофмана та балету П. І. Чайковського, хлопчик-лялька, який оживає.
1. Дія за значенням дієслова “лупотати” — швидке, голосне й безладне биття, стукіт, гуркіт, що супроводжується лускотом, тріском або грюкотом.
2. Голосний, безладний і тривалий шум, гамір, галас, що виникає від таких ударів або від голосних криків, сварки тощо.
1. Видавати глухі, короткі, повторювані звуки, нагадуючи удари, часто про серцебиття або стукіт.
2. Розмовне. Говорити швидко, багато і часто без змісту, базікати.
3. Розмовне. Сильно бити, лупцювати когось.