drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • лупійка

    1. Рідкісна українська прізвищна форма жіночого роду, що походить від прізвища Лупій або від слова «лупити».

    2. Розмовна назва монети номіналом 1 копійка, що походить від дієслова «лупити» (у значенні «відлуплювати, відколювати» дрібну монету).

  • лупінг

    1. У кінематографі та відеомонтажі — технічний прийом, при якому певний фрагмент відеоряду повторюється по колу, створюючи ефект безперервної циклічної дії.

    2. У музиці — невелика звукова або мелодійна фраза, записана та налаштована для багаторазового повторення в автоматичному режимі, що використовується як основа для створення композиції.

    3. У комп’ютерній графіці та анімації — коротка послідовність кадрів, що замкнена в цикл і безперервно відтворюється для імітації повторюваної дії (наприклад, бігу персонажа).

  • лупка

    1. (діал.) Невелика заглибина, ямка на поверхні чого-небудь; лунка.

    2. (діал.) Невелика порожнина в дереві, дупло.

    3. (діал., рідк.) Назва невеликого природного водоймища або заглибини, заповненої водою.

  • луплений

    1. (про очі) Витрішкуватий, вирячений, широко відкритий (від подиву, страху тощо).

    2. (про предмети) Такий, що має опуклість, випуклість; опуклий, випуклий.

    3. (розм., про людину) З великими, витрішкуватими очима.

  • луплення

    1. Дія за значенням дієслова “лупити” — інтенсивне биття, ударення по чомусь або комусь, часто зі звуковим ефектом.

    2. (розм.) Гучний, повторюваний звук, що виникає від ударів, стрільби, тріску тощо (наприклад, луплення зброї, луплення граду по даху).

    3. (перен., розм.) Сильне, інтенсивне відчуття (наприклад, луплення у вухах, луплення серця від хвилювання).

  • лупнути

    1. Один раз сильно вдарити когось або щось, зазвичай з гучним звуком.

    2. Різко, з силою кинути, шпурнути щось об щось.

    3. Розмовне. Швидко випити (спиртний напій).

    4. Розмовне. Різко, голосно крикнути, залупати.

    5. Розмовне. Раптово, несподівано з’явитися, прибути кудись.

  • лупнутися

    1. Розірватися, лопнути з різким звуком; тріснути, розколотися (про предмети, оболонки тощо).

    2. Розкритися, відкритися різко або з силою (про очі, вії).

    3. Розпочатися інтенсивно, з силою (про явища природи, дії).

    4. Розбитися, отримати сильний удар, стукнутися (про людину або частину тіла).

    5. Зазнати невдачі, провалитися, зазнати краху (у переносному значенні).

  • лупонути

    1. Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай з характерним глухим звуком.

    2. Розмовне. Сильно, інтенсивно зробити щось (наприклад, лупонути кричати).

    3. Розмовне, експрес. Вистрілити, постріляти з вогнепальної зброї.

  • лупонутися

    1. Розпастися, тріснути, розірватися з сильним звуком (про щось тверде або напружене).

    2. Розкритися, відкритися різко або з шумом (наприклад, про двері, вікно).

    3. Перен. раптово та голосно вибухнути сміхом, плачем, криком тощо.

    4. Розм. Сильно вдаритися, впасти або з силою зіткнутися з чимось.

  • лускатися

    1. Відділятися, відшаровуватися тонкими пластівцями, шматочками (про поверхню матеріалу, покриття тощо).

    2. Розколюватися, тріскатися, втрачаючи цілісність (про предмети з твердої, але крихкої речовини).

    3. Відпадати, відлущуватися (про ороговілі частини тіла, наприклад, шкіру, нігті).