drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • любитель

    1. Той, хто займається якою-небудь справою, діяльністю не професійно, а з власного інтересу, захоплення.

    2. Той, хто полюбляє щось, має смак до чогось; прихильник, шанувальник.

    3. Заст. Той, хто кохає когось, закоханий.

  • любителька

    1. Жінка або дівчина, яка щиро захоплюється чим-небудь, займається якоюсь справою не як професіонал, а через інтерес, схильність або для власного задоволення.

    2. Жінка або дівчина, яка має прихильність, потяг до чогось, часто вживається в стійких словосполученнях (наприклад, любителька музики, книг, кави).

    3. (Застаріле або іронічне) Жінка, яка схильна до любовних пригод, кокетства; повія.

  • любительство

    1. Заняття якою-небудь справою (науковою, технічною, мистецькою тощо) не як професією, а з особистої схильності, зацікавлення; аматорство.

    2. Недостатньо кваліфіковане, поверхневе виконання чого-небудь; дилетантство.

  • любов

    1. Глибоке почуття прихильності, відданості, духовної та фізичної близькості до іншої людини, що виражається в прагненні до її щастя, турботі, ніжності та самовіддачі.

    2. Почуття щирої прихильності, глибокої симпатії до когось або чогось (наприклад, любов до батьків, до дитини, до друзів).

    3. Сильне позитивне захоплення чимось, інтерес і відданість певній справі, заняттю, мистецтву тощо (наприклад, любов до природи, до книги, до праці).

    4. Застосування як символу, алегорії вищої, часто божественної, сили, що творить і об’єднує світ (наприклад, християнська любов-агапе).

  • любовець

    1. Той, хто любить когось, відчуває любов до когось; коханий, коханець.

    2. (заст.) Той, хто схильний до любовних пригод, поклонник жінок; волоцюга.

    3. (перен., рідко) Той, хто щиро захоплюється чимось, палкий прихильник, шанувальник (наприклад, мистецтва, природи).

  • любовний

    1. Який стосується любові, виражає почуття любові або призначений для її висловлення.

    2. Який розповідає про любовні стосунки, переживання; еротичний.

    3. Який викликаний почуттям любові, сповнений любові; ніжний.

  • любовник

    1. Чоловік, який перебуває у позашлюбних інтимних стосунках з жінкою, або жінка, яка перебуває у таких стосунках з чоловіком; коханець, коханка.

    2. Заст. Той, хто закоханий; коханий, поклонник.

    3. Заст. Той, хто захоплюється чим-небудь, має сильну прихильність до чогось; любитель, аматор.

  • любовниця

    1. Жінка, яка перебуває в любовних стосунках з чоловіком, не будучи з ним одруженою.

    2. Застаріле: кохана, жінка, яку певна особа кохає; також — наречена.

    3. Застаріле: жінка, яка має схильність до любовних пригод, покоївка.

  • любовність

    1. Властивість або стан того, що пронизане любов’ю, сповнене ніжних почуттів; вираження любові в словах, вчинках, мистецтві.

    2. У літературознавстві та мистецтві — тематична спрямованість твору на зображення любовних почуттів, інтимних стосунків; романтичний характер твору.

    3. Застаріле: пристрасність, емоційна напруженість, запал (наприклад, у промові, сперечанні).

  • любовно

    1. Прислівник до слова “любовний” у значенні “сповнений любові, ніжності, відданості”; з любов’ю, теплотою та увагою.

    2. У значенні, пов’язаному з коханням як романтичним почуттям; так, як властиво закоханим.

    3. (переносно) Старанно, з великою прихильністю та захопленням (про ставлення до справи, мистецтва, предмета тощо).