Словник Української
1. (заст., поет.) Глибоке почуття ніжності, прихильності, відданості; синонімічне до сучасного слова “любов”.
2. (власна назва) Назва річки в Україні, лівої притоки Західного Бугу, що протікає Львівською областю.
3. (власна назва) Назва кількох населених пунктів, зокрема села в Україні.
1. Любек — місто на півночі Німеччини, у землі Шлезвіг-Гольштейн, історичний центр Ганзейського союзу, відоме своєю середньовічною архітектурою, що внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
2. Любек — адміністративний округ (нім. Bezirk) у складі федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн, центром якого є однойменне місто.
1. (розм.) Який викликає почуття ніжності, приємний на вигляд; милий, симпатичний (переважно про дитину, тварину або невеликий предмет).
2. (фам.) Який викликає почуття приязні, симпатії; приємний, милий (про людину).
3. (у значенні іменника) Уживається як ласкаве звертання до коханої людини, дитини.
1. (вживається як прислівник) Лагідно, ніжно, з любов’ю; часто як звертання або частина звертання.
2. (вживається як прислівник) Повільно, обережно, без поспіху.
Якісний прикметник, утворений від “любий” за допомогою подвійного суфікса -есеньк-, що виражає найвищий ступінь ласкавості, ніжності та захоплення; дуже милий, привабливий, викликає відчуття щирої симпатії та любові.
1. Пов’язаний із любителями, створений або виконаний не професіоналом, а аматором; такий, що не має професійної підготовки, кваліфікації.
2. Призначений для любителів, аматорів, а не для професійного використання (про обладнання, інструменти тощо).
3. (У спорті) Пов’язаний із аматорським спортом, що не має комерційного чи професійного характеру.
1. Непрофесійний, аматорський підхід до якоїсь справи, що характеризується відсутністю ґрунтовних знань, навичок або відповідної підготовки, що призводить до низької якості результату.
2. Діяльність, виконана на аматорському, непрофесійному рівні; продукт такої діяльності.
3. Збірна назва для явищ, творів або дій, створених непрофесіоналами (аматорами, любителями), часто з відтінком невдоволення їхньою якістю.
1. Відчувати глибоку прихильність, ніжне почуття до когось, бути закоханим.
2. Відчувати сильну прив’язаність, щиру симпатію до кого-небудь (наприклад, до друзів, рідних).
3. Мати схильність, потяг до чого-небудь, знаходити насолоду в чомусь (наприклад, любити мистецтво, подорожі).
4. Полюбляти щось, віддавати перевагу чомусь, мати звичку (наприклад, любити поспати вранці).
5. (У сталіших словосполученнях) Потребувати, вимагати певних умов для свого існування (наприклад, ця рослина любить вологу).
1. Взаємно проявляти кохання, ніжність, відчувати прихильність один до одного; кохатися.
2. Заст. Бути приємним для ока, подобатися; викликати захоплення своїм виглядом.
1. Найвищий ступінь ласкавості, ніжності у значенні “дуже милий, дорогий, улюблений”, що виражає посилену емоційну прихильність (найчастіше стосовно дитини, коханої людини або чогось дуже цінного).
2. Уживається як пестливий епітет для вираження захоплення, захвату чим-небудь приємним, привабливим, гарним (наприклад, про предмет, явище).