любісінький
[ljubisinʲkɪj] Прикметник
Буква:Л
Значення
- (Лінгвістика) –
Найвищий ступінь ласкавості, ніжності у значенні “дуже милий, дорогий, улюблений”, що виражає посилену емоційну прихильність (найчастіше стосовно дитини, коханої людини або чогось дуже цінного).
- (Лінгвістика) –
Уживається як пестливий епітет для вираження захоплення, захвату чим-небудь приємним, привабливим, гарним (наприклад, про предмет, явище).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. любісінький, р. любісінького, д. любісінькому, з. любісінького, о. любісіньким, м. любісінькім