1. Прислівник, що виражає найвищу міру любові, ніжності або прихильності; дуже любовно, надзвичайно ніжно.
2. Уживається як звертання або частина звертання для вираження щирої приязні, пестощів; дорого, мило, рідно.
любісінько
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ну, а що там інші можуть про мене подумати, так се мені байдуже, бо я можу вдовольнитися самісінькою потенціальною своєю силою… самі ж кажете, що аби я захотів, то мені легко зробитися аж «величним і гарним»… Без усякої образи для своєї амбіції я можу навіть любісінько сам не хотіти, щоб усі знали, хто я: краще нехай усі думають собі, що я якийсь бідний робітник і що я, може, й читати не вмію. Бо невже ж ви гадаєте, що я міг покривдитися на того бідолашного книгоношу, коли він подумав, буцімто я не вмію розібрати віршів од прози?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |