drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • людус

    1. (іст.) Назва одного з племен західних балтів, що мешкало в середньовіччі на території сучасної Латвії.

    2. (іст., геогр.) Історична область Лівонії, розташована на землях цього племені; Лідзенія.

  • людці

    1. (заст.) Зменшувально-пестливе від слова “люди”; маленькі люди, людиночки.

    2. (діал.) Люди, народ, людини (у множині).

    3. (у фольклорі, міфології) Фантастичні істоти, духи, карлики або невидимі сутності, що, за народними уявленнями, живуть поряд з людиною (наприклад, у лісі, полі, воді, хаті) і можуть впливати на її життя.

  • людяний

    1. Який стосується людей, пов’язаний з ними; людський.

    2. Який має доброзичливе, гуманне ставлення до оточуючих; добрий, сердечний, гуманний.

    3. Який відповідає вимогам людяності, моральності; гуманний, благородний.

  • людяність

    1. Властивість людини, що проявляється в гуманному, доброзичливому ставленні до інших людей, у готовності допомагати, співчувати; гуманність, людяність.

    2. Сукупність моральних якостей, властивих гідній людині; чесноти, що становлять суть людської гідності.

  • людяно

    1. (від прикм. «людяний») По-людськи, по-людяному; так, як властиво людям, згідно з людськими якостями — гуманно, милосердно, доброзичливо.

    2. (від прикм. «людяний») Відповідно до прийнятих у суспільстві норм поведінки, чемно, ввічливо, по-сусідськи.

    3. (заст.) У знач. присудкового слова: пристойно, гідно, належним чином.

  • люес

    1. Застаріла медична назва сифілісу, інфекційної венеричної хвороби, що вражає багато систем організму; походить від латинського «lues» (чума, зараза).

    2. У переносному значенні — тяжка, нищівна соціальна або моральна хвороба, яка руйнує суспільство чи особистість.

  • люетин

    Люетин — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільської області.

  • люетичний

    1. (в історії) Пов’язаний із Люетом (Людовиком XIV), що стосується його правління, епохи чи придворного стилю.

    2. (в мистецтві) Характерний для мистецтва, архітектури або стилю епохи Людовика XIV; пишний, величний, монументальний.

  • люксовий

    1. Який належить до найвищого класу, розряду або категорії за якістю, комфортом, престижністю та ціною; елітний, преміальний.

    2. Який відповідає найвищим стандартам розкоші та добробуту; розкішний.

    3. У складі стійких словосполучень та власних назв: що стосується найкращих, найкомфортніших умов або варіантів (наприклад, люксовий номер у готелі, люксове видання).

  • люксон

    Люксон — власна назва міжнародної мережі готелів та курортів класу люкс, що належить компанії Accor.

    Люксон — власна назва української компанії-виробника світлодіодних світильників та професійного освітлювального обладнання.