drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • лютітися

    1. Виявляти лють, гнів, сильне роздратування; сердитися, лютися.

    2. (переносно) Про стихійні явища: розгулюватися, проявлятися з великою силою (про бурю, вітер, мороз тощо).

  • лютішати

    1. Ставати лютішим, злішим; проявляти зростаючу жорстокість, лють.

    2. Про природні явища: посилюватися, ставати більш інтенсивним, суворим, несприятливим (про мороз, вітер, бурю тощо).

  • лютішатися

    1. Ставати лютішим, злішим; проявляти зростаючу жорстокість, лють або роздратування.

    2. Про погоду, природні явища: ставати суворішим, жорстокішим, інтенсивнішим (про мороз, бурю тощо).

    3. Розм. Сильно лютувати, бути в стані крайнього гніву; шаленіти.

  • лютнева

    1. Прикметник, що походить від слова «люта» (люта зима). Означає холодний, морозний, суворий за погодними умовами. Вживається для опису зимових місяців, морозів або холодного вітру: «лютева стужа», «лютева ніч».

    2. В історичному контексті — пов’язаний з лютневою революцією 1917 року в Російській імперії (названої за лютневим календарем за старим стилем), використовується в термінах «лютева революція» при перекладі історичних текстів українською.

  • лютневий

    1. Стосовний до Лютневої революції 1917 року в Російській імперії, пов’язаний із нею або характерний для того періоду.

    2. Стосовний до місяця лютого, що відбувається або властивий лютому.

  • лютник

    1. (історичне) Назва місяця лютого в українській народній та церковній традиції, пов’язана з лютими морозами або вітрами, характерними для цього періоду.

    2. (астрономічне, заст.) Старовинна українська назва сузір’я Оріона, яке найкраще видно взимку, зокрема в лютому.

    3. (етнографічне) У народних повір’ях — міфічна істота або дух, що, за уявленнями, активізується або має особливу силу в лютому.

  • лютно

    1. (заст.) Те саме, що лютісно — дуже сильно, інтенсивно, з великою силою або напругою.

    2. (заст.) Жорстоко, звіряче, з лютостю.

    3. (заст., про погоду) Дуже холодно, морозно, суворо.

  • лютня

    Старовинний щипковий музичний інструмент з корпусом у формі груші, довгим грифом і струнами, що був особливо поширений у Європі в епоху Відродження та Бароко.

  • лютняр

    1. Майстер, що виготовляє лютні або інші струнні музичні інструменти.

    2. Музикант, що грає на лютні.

  • люто

    1. (з великої літери) Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі.

    2. (з великої літери) Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі.