Категорія: Л

1. Технічний прийом у живопису та графіці, що полягає в нанесенні прозорого або напівпрозорого шару фарби поверх вже просохлого прошарку для зміни, посилення або ускладнення кольорового тону, надання глибини та світіння зображенню.

2. У технології обробки деревини та виробництва меблів — процес наклеювання тонкого декоративного шару цінних порід дерева (шпону) на основу з менш цінного матеріалу для надання виробу вигляду масивної деревини.

3. У кулінарії — покриття кондитерських виробів (тортів, тістечок) тонким шаром або глазур’ю (найчастіше шоколадною, цукровою) для надання гладенької блискучої поверхні, аромату та захисту.

4. У гірничій справі та геології — утворення тонких плівок оксидів (найчастіше заліза або марганцю) на поверхні гірських порід або мінералів, що надає їм характерного лиску або райдужного відтінку.

Ліогель — косметичний засіб для догляду за шкірою, що має структуру між гелем і емульсією, зазвичай легкий, швидко всотується та не залишає липкої плівки.

Ліогель — у техніці та хімії: дисперсна система, в якій рідка дисперсійна середовище утворює тривимірну каркасну структуру, що надає продукту властивості як рідини, так і твердого тіла.

1. (хім.) Колоїдний розчин, у якому дисперсійним середовищем є рідина, а дисперсною фазою — тверда речовина; зрідка — взагалі будь-який рідкий колоїдний розчин.

2. (мед., фарм.) Рідка лікарська форма — насичений колоїдний розчин лікарської речовини, що застосовується, як правило, для ін’єкцій.

Ліоліз — власна назва українського видавництва, заснованого у Львові в 1990 році, яке спеціалізується на випуску художньої, дитячої, науково-популярної та навчальної літератури.

1. Тонка шовкова тканина, що вироблялася у французькому місті Ліоні та використовувалася для виготовлення парадного одягу, оббивки меблів або шпалер.

2. Різновид міцної та щільної шовкової тафти, часто з малюнком, що імітує парчу або вишивку.

1. (біохімія) Явище зміни структури та властивостей білків, нуклеїнових кислот та інших макромолекул під впливом розчинника, зокрема зміни концентрації солей, pH середовища або наявності певних іонів.

2. (хімія) Властивість речовин, особливо поверхнево-активних, змінювати свою структуру або агрегатний стан під впливом розчинника або зовнішніх іонів.

1. Технологічний процес сушіння речовин (переважно харчових продуктів, лікарських засобів, біологічних матеріалів), при якому заморожений матеріал поміщають у вакуум, де лід сублімує, тобто переходить із твердого стану безпосередньо в газоподібний, що дозволяє зберегти структуру, поживні та біологічно активні властивості.

2. У медицині та біотехнологіях — метод консервації та тривалого зберігання нестійких речовин (наприклад, вакцин, ферментів, бактеріальних культур) шляхом їх заморожування та подальшого видалення вологи в умовах вакууму.