Словник Української
1. Поет, який пише ліричні твори, що відображають переважно внутрішній світ, почуття, переживання та думки автора.
2. Людина, схильна до ліричного, поетичного сприйняття дійсності, емоційна та чуттєва натура.
3. (у розмовному вживанні) Автор текстів пісень, поет-пісняр.
4. (у давньогрецькій літературі) Один з трьох основних родів давньогрецької поезії (поряд із епосом та драмою), призначений для виконання в супроводі ліри (музичного інструмента).
1. Один з трьох основних родів художньої літератури (поряд з епосом і драмою), що відображає життя через переживання, почуття, думки та емоції автора або ліричного героя; найчастіше втілюється у віршованій формі.
2. Сукупність творів такого роду у творчості окремого автора, в певну епоху або в певному народі (наприклад, лірика Тараса Шевченка, українська народна лірика).
3. Перен. Емоційне начало, чуттєвість, поетичність у мистецтві, поведінці, висловлюваннях тощо.
1. (Про твір мистецтва, особливо оперу) що поєднує ліричні та драматичні елементи, відображаючи глибокі внутрішні переживання героїв у поєднанні з гострим конфліктом або напруженим дієвим розвитком.
2. (Про голос, особливо сопрано або тенор) який за тембром, силою та діапазоном поєднує м’якість, співучість, властиві ліричному голосу, з насиченістю, емоційною напруженістю та драматичною виразністю.
1. (про твір) Такий, що поєднує в собі риси лірики та епосу, де ліричне (емоційне, суб’єктивне) переплітається з епічним (повіствовальним, об’єктивним).
2. (про жанр) Який належить до ліро-епіки — різновиду літературних творів, написаних у формі поеми або балади, де розповідь про події супроводжується глибоким емоційним переживанням та роздумами ліричного героя чи автора.
1. (Про голос, співака) Який поєднує ліричність звучання з віртуозною технікою виконання швидких пасажів, рулад та інших прикрашень (колоратур).
2. (Про оперну партію, арию) Призначений для такого голосу або написаний у такому стилі, що вимагає від виконавця як виразної ліричності, так і високої техніки колоратури.
Який має хвіст у формі ліри (про птахів родини лірохвостів).
Який стосується птахів родини лірохвостів або їхньої будови.
1. Ліру — власна назва українського видавництва, що діяло у Львові в 1930-х роках, відоме, зокрема, серією книжок «Бібліотека Ліру».
2. Ліру — власна назва українського видавництва та однойменної книжкової серії, заснованих у Києві письменником Юрієм Ковалем у 1990-х роках.
3. Ліру — в українській мові може вживатися як народно-поетичне чи діалектне позначення музичного інструмента ліри (колісної ліри).
1. Велика ділянка землі, густо вкрита деревами, чагарниками та іншою рослинністю, що є складною екосистемою та має важливе господарське, екологічне та рекреаційне значення.
2. Сукупність дерев, що ростуть на такій ділянці; дерева як матеріал (дрова, будівельна та підійна деревина).
3. Переносно: велика кількість однорідних, щільно розташованих предметів, що нагадують своїм виглядом дерева (наприклад, ліс щогл, ліс рук).
1. Власна назва річки в Україні, правої притоки Стиру, що протікає у Волинській області.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
3. (діал.) Те саме, що ліс — значний простір, густо вкритий деревами.
Лісабон — столиця та найбільше місто Португалії, розташоване в гирлі річки Тежу на узбережжі Атлантичного океану; політичний, економічний і культурний центр країни.
Лісабон — одна з найстаріших столиць Європи, історичне місто з численними архітектурними пам’ятками, що має статус глобального міста.