Словник Української Мови
1. Збільшувальна форма до слова “хвіст” (у 1, 2, 3, 4 значеннях); дуже великий, товстий або довгий хвіст.
2. Розм. Про довгу, непотрібну частину або залишок чогось (наприклад, документа, тексту, черги).
3. Розм., перен. Про людину, яка постійно супроводжує когось, ходить слідом; набридливий супутник.
1. Який стосується хвоста, призначений для хвоста або розташований у задній, кінцевій частині чогось.
2. У техніці: кінцева, задня частина деталі, інструменту, снаряда тощо, що має витягнуту форму (наприклад, хвостовик свердла, хвостовик лопаті турбіни).
3. У лінгвістиці: який стосується кінцевої частини слова (суфікса, закінчення) або розташований у кінці мовної одиниці.
1. Спеціальний пристрій або деталь у вигляді стрижня, що кріпиться до хвостової частини літака, ракети тощо для стабілізації польоту або керування.
2. Частина інструменту (наприклад, свердла, фрези), яка призначена для закріплення його в патроні верстата або ручного інструменту.
3. У поліграфії та палітурній справі — додатковий папір, що наклеюється на корешок блоку книги для його зміцнення перед вставкою в палітурку.
4. Рідкісне позначення основної, задньої частини чогось, що має витягнуту форму (наприклад, хвостовик гірського хребта).
1. Стосовається до хвостовика — спеціальної деталі, що є кінцевою частиною валу, осі або іншого подовженого елементу конструкції, призначеної для з’єднання з іншими деталями (наприклад, хвостовиковий паз, хвостовикове з’єднання).
2. Стосовається до хвостовика — заднього відділу тулуба комахи (груди + черевце), що утворює опорну частину тіла в деяких технічних пристроях, створених за біонічним принципом.
Хвостокол — загальна назва риб родини хвостоколових (Dasyatidae) з ряду скатів, що мають довгий хвостовий відросток з одним або кількома отруйними шипами, якими вони можуть завдати небезпечних поранень.
Хвостокол — народна назва деяких рослин, зокрема видів роду будяк (Carduus) або чортополох (Cirsium), що мають колюче листя та суцвіття.
1. Властивість або стан, що характеризується наявністю або схожістю на хвіст; хвостатість.
2. (У спеціальній термінології) Сукупність ознак, властивих хвосту або хвостоподібним органам у біології.
Хвощеподібність — властивість рослин, що полягає у зовнішній схожості їхніх пагонів із пагонами хвощів (рід Equisetum), зокрема наявність сегментованих стебел з вузлами, лускоподібними листками або їх редукованими формами.
Хвощеподібність — біоморфологічна ознака, характерна для деяких викопних та сучасних рослин, що свідчить про конвергентну еволюцію або спорідненість із відділом Хвощевидних (Equisetophyta).
1. Родина рослин класу хвощоподібних, що включає багаторічні трав’янисті спорові рослини з членистим стеблом і лусочками замість листків; представником є хвощ польовий.
2. Систематична група (відділ або клас) вищих спорових рослин, до якої належать викопні та сучасні види з характерним членистим будовою пагонів.