Словник Української Мови
Христопродавець — історична назва людини, яка зрадила Христа, зокрема Іуда Іскаріот; переносно — зрадник, відступник.
Христопродавець — образливе прізвисько, яке надавали представникам православного духовенства, що перейшли в унію, а також унійним священикам, які зрадили свою віру або громаду.
1. Історична особа, основоположник християнства — Ісус з Назарету, якого християни вважають Сином Божим, Месією (Христом) і Спасителем.
2. У християнській теології — друга іпостась Святої Трійці (Бог-Син), Богочоловік, що зійшов на землю для порятунку людства.
3. Зображення Ісуса Христа на іконах, хрестах, фресках тощо (наприклад: “намалювати Христа”, “ікона Христа Вседержителя”).
4. У переносному значенні — символ жертовності, всепрощення та духовного порятунку.
Христосанка — рідкісне українське прізвище.
Христосанка — жіночий варіант чоловічого імені Христосан, що походить від християнського імені Христофор (у перекладі з грецької — “той, хто несе Христа”).
Христосання — християнський обряд та вітання, що полягає у виголошенні слова “Христос воскрес!” та відповіді на нього “Воістину воскрес!”, які обмінюються віруючими в період святкування Великодня (Пасхи).
Христосання — традиційна пасхальна звичаєвість, що включає також цілування після обміну пасхальним вітанням.
1. (заст.) Вітати когось на Великодня словами “Христос воскрес!”, обмінюватися пасхальним вітанням.
2. (перен., рідк.) Говорити про щось із надмірною піднесеністю, пафосом або благочестям, часто із відтінком несхвалення.
1. Обмінюватися традиційним пасхальним вітанням “Христос воскрес!” — “Воїстину воскрес!”, що супроводжується, як правило, триразовим поцілунком.
2. Перенісн. Вітатися, привітатися з кимось радісно, урочисто або жартома, імітуючи пасхальний обряд.
1. Зменшувально-пестливе від іменника “Христос”, що вживається в релігійному контексті, зокрема в народних піснях, колядках та молитвах для звертання до Ісуса Христа.
2. Назва традиційного обрядового печива у формі тваринки (півника, коня тощо), яке випікають на Різдво Христове в деяких регіонах України, зокрема на Поліссі.
3. Розмовна назва різдвяної зірки, виконаної з паперу, соломи або інших матеріалів, яку носять під час святкування Різдва та Йордана.
1. Обмін традиційним пасхальним вітанням “Христос воскрес!” — “Воістину воскрес!” з триразовим поцілунком, що здійснюється між християнами у святкові дні на честь Воскресіння Христа.
2. Ритуальна дія, яка супроводжує це вітання, символізуюча братерство, любов та примирення.
1. Привітатися з кимось на Великодень, обмінявшись традиційними словами «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!» та триразовим поцілунком.
2. Обмінятися пасхальним привітанням, як правило, у вказаний спосіб, на знак радості, примирення та братерської любові.
1. Чоловіче ім’я грецького походження (Χριστόφορος), що означає “той, хто несе Христа” або “христоносець”.
2. У християнській традиції — ім’я одного з найшанованіших святих, мученика Христофора, якого часто зображують велетнем, що переносить через річку немовля Христа.
3. Рідкісна власна назва, яка може вживатися як топонім (наприклад, назва острова Сент-Крістофер у Карибському морі в історичному контексті) або антропонім.