Категорія: Х

  • хромоген

    1. Хімічна сполука, яка сама по собі не має кольору, але може перетворюватися на барвник в результаті окиснення або іншої хімічної реакції.

    2. Будь-яка речовина, здатна утворювати пігмент або забарвлення в організмі, технологічному процесі тощо.

    3. У мікробіології — субстрат, який під дією ферменту бактерій розщеплюється з утворенням кольорового продукту, що використовується для їх ідентифікації.

  • хромогенний

    1. (у біохімії, мікробіології) Такий, що здатний утворювати барвник (пігмент) або набувати забарвлення в результаті певної хімічної реакції, що часто використовується як індикатор для діагностики.

    2. (у хімії, технології) Стосовний до речовини, яка може бути перетворена на барвник або є попередником барвника в процесі синтезу.

  • хромогравюра

    Хромогравюра — це вид кольорової гравюри, при якому зображення відтворюється шляхом послідовного друку з кількох друкарських форм (кліше), кожна з яких передає один з основних кольорів (зазвичай жовтий, червоний, синій та чорний).

    Хромогравюра — це художній твір (відбиток), виконаний у цій техніці, що відрізняється яскравими, насиченими кольорами та фотографічною точністю деталей, характерною для глибокого друку.

  • хромодинаміка

    1. Розділ квантової теорії поля, що описує сильну взаємодію між кварками та глюонами, заснований на принципах калібрувальної симетрії з квантовою хромодинамікою (КХД) як її сучасною теорією.

    2. Теорія, що вивчає динаміку кольорового заряду (від грецького “хромос” — колір) у фізиці елементарних частинок, пояснюючи явища конфайнменту та асимптотичної свободи кварків.

  • хромоізомер

    Хромоізомер — структурний ізомер, який відрізняється від інших ізомерів розташуванням хромофорних груп, що призводить до різниці в їхніх спектрах поглинання, зокрема в ультрафіолетовій та видимій областях.

  • хромоізомерія

    Хромоізомерія — властивість хромосом мати однакову морфологічну будову (розмір, форму, положення центромери) та лінійне розташування генів, що дозволяє їм кон’югувати під час мейозу; стосується гомологічних хромосом або окремих їх ділянок.

  • хромопласт

    Хромопласт — це пластида рослинних клітин, що містить жовті, оранжеві або червоні пігменти (каротиноїди) і відповідає за забарвлення пелюсток, плодів, коренеплодів та осіннього листя.

  • хромопокриття

    Хромопокриття — тонкий шар хрому, що наноситься на поверхню металевих або інших виробів для надання їм декоративного блискучого вигляду, підвищення зносостійкості, корозійної стійкості або інших експлуатаційних властивостей.

    Хромопокриття — технологічний процес електрохімічного або хімічного осадження шару хрому на поверхню деталі.

  • хромопротеїд

    Хромопротеїд — складний білок, до складу якого, крім амінокислот, входить барвна простетична група (хромофор), що зазвичай містить атом металу; до хромопротеїдів належать гемопротеїни (наприклад, гемоглобін, міоглобін, цитохроми), флавопротеїни, фотосинтетичні пігменти.

  • хромоскоп

    Хромоскоп — оптичний пристрій для отримання кольорового зображення шляхом механічного складання (накладання) трьох окремих зображень, виконаних у синіх, червоних та жовтих фарбах.

    Хромоскоп — власна назва одного з ранніх пристроїв для демонстрації кольорової фотографії, винайденого у 1860-х роках Луї Дюко дю Ороном, що працював на принципі оптичного злиття трьох кольорових компонентів.