Словник Української Мови
Хоробливість — властивість за значенням прикметника “хоробливий“; стан, коли щось (переважно рослина) уражене хворобою, має ознаки захворювання.
Хоробливість — властивість за значенням прикметника “хоробливий”; схильність до частих або хронічних захворювань, слабке здоров’я.
1. Відважно, мужньо, з хоробрістю; проявляючи відвагу та стійкість перед небезпекою або труднощами.
2. (переносно) Наполегливо, з енергією та завзяттям у досягненні мети.
Зменшувально-пестлива форма до прикметника “хоробрий“: що виявляє або має хоробрість у невеликому, помірному ступені, часто з відтінком зневажливості або іронії.
1. Який має мужність, відвагу, здатний долати страх, небезпеку або труднощі; сміливий, безстрашний.
2. Який виявляє мужність, відвагу; повний мужності.
3. (перен., розм.) Значний за розміром, силу; великий, потужний (про явища природи, почуття тощо).
Хоробрість — моральна якість людини, що полягає в здатності подолати страх, небезпеку, біль або труднощі для досягнення певної мети, захисту справедливості, істини або інших людей; мужність, відвага.
Хоробрість — прояв такої якості у вчинку, поведінці; відважний, сміливий поступок.
хоробрішати — ставати хоробрішим, відважнішим; набиратися мужності, сміливості.
Хоробрішатися — набиратися хоробрості, ставати сміливішим, відважнішим; проявляти мужність, особливо перед якоюсь дією або в певній ситуації.
Хоробро — прислівник до слова “хоробрий“; проявляючи хоробрість, мужність, безстрашність; сміливо, відважно.
Хоровац — власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Мукачівському районі.
Хороведення — це навчальна дисципліна, що вивчає теорію та практику організації та керівництва хором, включаючи методику диригування, вокально-хорову роботу, аналіз партитур та принципи художньої інтерпретації хорового твору.
Хороведення — це також практична діяльність диригента з керівництва хоровим колективом, що охоплює процес розучування, відтворення та виконання музичних творів.