Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Х

  • хоріоретинальний

    1. Стосунний до хоріоретини, тобто до сукупності судинної оболонки ока (хоріоїдеї) та сітківки, що розглядаються як функціональне ціле.

    2. Пов’язаний із патологічними процесами або структурами, що одночасно охоплюють судинну оболонку ока та сітківку.

  • хоріоретиніт

    Хоріоретиніт — запальне захворювання ока, при якому одночасно уражаються судинна оболонка (хоріоїдея) та сітківка.

  • хоріоспоровий

    1. Стосується до роду грибів Choriosporella, які є збудниками хвороб рослин, зокрема викликають хоріоспороз.

  • хоріти

    1. Ставати хворим, захворювати, втрачати здоров’я; недужувати.

    2. Слабшати, втрачати сили, живучість, інтенсивність; занепадати, марнішати (переносно).

  • хорітися

    хорітися — дієслово, яке вживається переважно в діалектах та означає: 1. (про людину) хворіти, нездужати, почувати себе погано.

    хорітися — 2. (переносно, про речі або явища) знаходитися в поганому стані, занепадати, руйнуватися.

  • хоріямб

    Хоріямб — у віршуванні: чотирискладовий стопа античної метрики, що складається з довгого й короткого складу, а потім короткого й довгого (— U U —), або, у силабо-тонічній системі, стопа з чотирьох складів, у якій наголошений перший і останній склади, а два середні — ненаголошені.

    Хоріямб — у музиці: ритмічна фігура, що відповідає цій метричній стопі.

  • хоріямбічний

    1. (У віршознавстві) Створений на основі хоріямба — стопи з чотирьох складів, де перший і останній склади довгі (наголошені), а два середні — короткі (ненаголошені).

    2. (Переносно) Про мову або стиль високий, урочистий, пишномовний, що нагадує ритм античних хоріямбів.

  • хоркання

    1. Діал. та розм. Дія за значенням дієслова “хоркати” — різке, шумне вдихання повітря через ніс, часто при закладеності носових ходів або при плачі.

    2. Розм. Звуки, що виникають під час такого дихання; похрюкування, сопіння.

  • хоркати

    1. Видавати короткі, різкі звуки, схожі на хропіння, але коротші та ритмічні (про деяких тварин, наприклад, їжака).

    2. Перен. Говорити сердито, буркливо, невиразно, видаючи звуки, схожі на таке хропіння.

  • хоробливий

    1. Який стосується хороброго, пов’язаний з хоробрістю; властивий хоробрій людині.

    2. Який виражає хоробрість, сповнений хоробрості; відважний, мужній.