1. (у філософії, за вченням Платона) створювати уяву, уявні образи, сприймати світ на рівні невиразних уявлень, відмінних від справжнього пізнання ідей.
2. (переносно, заст., книжн.) фантазувати, вигадувати щось нереальне, марити; говорити або думати про щось химерне, нездійсненне.