Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Х

  • хальциди

    Хальциди — родина дрібних комах-перетинчастокрилих з надродини хальцидоїдних, які часто є паразитами інших комах або рослин; представники цієї родини.

  • хальцидовий

    1. Пов’язаний з мінералом хальцидоній (різновид кварцу), що використовується для виготовлення прикрас, печаток, різьблення.

    2. Стосовний до мінералогічної групи хальцидону, до якої належать такі напівкоштовні камені, як агат, сердолік, онікс, гелиотроп.

  • хальцидові

    1. Родина дрібних комах-паразитів з ряду перетинчастокрилих, які відкладають яйця в личинки або яйця інших комах (наприклад, у метеликів, жуків, попелиць), використовуючи довгий яйцеклад; є важливими регуляторами чисельності шкідників у сільському господарстві та природних екосистемах (наукова назва Chalcidoidea).

    2. Застаріла назва родини комах, яка в сучасній ентомологічній класифікації розділена на низку окремих родин надродини Chalcidoidea (наприклад, птеромаліди, еулофіди, енкарзії).

  • халява

    1. М’яка шкіра з нижньої частини ніг тварин (переважно великої рогатої худоби), що використовується для виготовлення взуття, галантерейних виробів тощо.

    2. Частина взуття (чобота, черевика), що охоплює гомілку; верх взуття.

    3. Розм. Щось отримане безкоштовно, без зусиль або оплати; безплатна вигода.

    4. Розм. Легке, безтурботне життя, стан, коли не потрібно докладати зусиль.

    5. Жарг. У навчальних закладах — запис лекцій, конспект, яким можна скористатися на іспиті чи заліку.

  • халявка

    1. Розмовна назва річки Хальб (Хальбе) у Німеччині, лівої притоки Шпрее, що протікає землею Бранденбург.

    2. Розмовна назва села Хальбенрайн у Німеччині, федеральна земля Тюрингія.

    3. У техніці та ремісництві — спеціальна накладка, вставка або м’яка прокладка (наприклад, зі шкіри, тканини, гуми), яка кріпиться на певній частині інструменту, пристрою або предмета одягу для захисту, збільшення комфорту або запобігання пошкодженням (наприклад, халявка на молотку, на плечику для одягу, на руків’ї).

  • халявник

    1. Людина, яка намагається отримати щось (користь, вигоду, матеріальні блага) безкоштовно або з мінімальними зусиллями, часто за рахунок інших; той, хто живе за чужу рахунок, утриманець.

    2. (Розм.) Той, хто працює без відповідальності, аби як, недбало, “спихаючи” роботу на інших.

  • халяндра

    1. Рідкісне прізвище українського походження, що вживається як власна назва.

    2. У місцевій топоніміці — назва окремих географічних об’єктів (наприклад, урочищ, полів), що походить від прізвища власників або мешканців.

  • халясування

    1. Дія за значенням дієслова “халясувати” — бездіяльність, ледарство, ухилення від роботи або обов’язків.

    2. Поведінка, спрямована на отримання чогось (користі, вигоди) без власних зусиль або оплати, за рахунок інших.

  • халясувати

    1. Отримувати щось безкоштовно або зі значними пільгами, користуючись знайомствами, службовим становищем або випадковою нагодою; діставати “на халяву“.

    2. Працювати недбало, без відповідальності, лише для виду; виконувати щось спустя рукава.

  • халупниця

    Халупниця — власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

    Халупниця — історична назва (топонім) місцевості, де переважали бідні, невеликі житла (халупи).